Аргумент «незаконно» в нашій країні для широкого зайшлу не діє. Він не заходить ні в серця, ні в уми.

В нас у більшості громадян вихолощена повага до закону. Закон не є категоричним імперативом для більшості. Правила співіснування в суспільстві (писані та не писані) більшість нехтує. Щоб в цьому переконатися, досить лиш озирнутись довкола. Кожен (приблизно) 5-6 водій свідомо проїжджає на червоне. Кожен 3-4 (приблизно) зупиняє свій автомобіль там де зручно йому, начхавши на інтереси ближнього.

Приблизно 90% водіїв порушують швидкісний режим. А ще 8% теж порушували б, але двигун не дає вижати більше 50 км. Приблизно 98-99% учнів автошкіл дає хабар за посвідчення, а потім просторікує про погані дороги, поліцію і тотальне хабарництво....

Читайте також: Нашому суспільству притаманні дві вкрай деструктивні ментальні тенденції

Який відсоток громадян в скрутній ситуації «пробиває канали», щоб «порішати»? 50%? 70%? 95%? А потім ниє про «корумповану владу». А скільки громадян підкуповує суд? А потім кляне «продажних суддів».

До нас з колегами раз в суді підійшла скромна сільська жіночка і сказала, що заплатить нам, щоб ми походили з телекамерами на її судовий процес, щоб повпливати таким чином на суддю... Я впевнена, що в побутових розмовах вона, зсунувши грізно брови і вирячивши праведно очі, нарікає на продажність всіх і вся...

А який відсоток здорових чоловіків, нехтуючи правилами співбуття, в 2015-16 сховався від мобілізації? В тещ жили, про бабців в селі згадали, бо там можна «перекантуватися», поки повістки носять... А зараз вони найбільше «втомлені війною»...

А який відсоток щирого населення займається дрібною, і не дуже дрібною, контрабандою? Ті найголосніше кричать про корупцію. Цей ланцюг можна продовжувати довго і сумно... 

Читайте також:   Суспільні настрої українців яскраво виражені у пошуку простих та зрозумілих моральних цінностей

В народі прийнято і модно обходити закон. Те, як майстерно ти обійшов правила співіснування, є предметом хизування та гордості. Цим вихваляються в товариствах і плекають на цьому самооцінку. 

Отож, сподіватися на те, що логічна та закономірна оцінка тих чи інших рішень Зе та Ко «та це ж не законно!» змінить ставлення до них – не варто. Бо це марна витрата енергії. Можна ще сподіватися на суд, на міжнародну реакцію. Але тут перспективи теж примарні. 

А на що сподіватися? Я не знаю. На себе, мабуть. Роби що повинен, і все буде добре. Або не добре. Але хоч сумління буде чистим.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram