В наші теперішні непевні часи люди особливо прагнуть внутрішньо спертися на щось глибинне та надійне, підкріплене глибинним змістом буття. В ситуації, коли не працюють закони, що забезпечують існування державної формації, будь-яка людина, яка живе у тій формації, на території того занепадаючого соціального утворення, вимушена шукати певні універсальні формули взаєморозуміння з іншими.

Непорозуміння із іншими людьми неминуче призводить до конфліктів. Самі ж непорозуміння, неминучі в такому суспільному просторі та викликані багатьма чинниками – від побутових до політичних розбіжностей. Існувати в такому конфліктному просторі буде досить важко усім, хто не зможе жити тими конфліктами. Тривале існування у просторі перманентного конфлікту усіх з усіма природнім чином призведе до формування системи відносин, яка показана у фільмах «вестернах». «Спочатку стріляй, а лише потім питай» – гасло такого Світу.

Люди підсвідомо не терплять того «хаосу в головах», що значним чином впливає на все навколо. Їм не дають відповіді чиновники – «представники держави», що мають своєю поведінкою уособлювати «закон(дух) і тіло» держави. Ті можновладці демонструють тип поведінки, що прямо суперечить усім писаним законам. Не дають відповіді на прості запитання й класичні «моральні авторитети» нації. Мова тих «авторитетів» не зрозуміла, плутана та не актуальна.

Читайте також: В Україні абсолютна більшість живе за принципом «аби не було гірше»

Людина є істота соціальна, її вбудованість у соціальну систему (систему взаємних стосунків) є надзвичайно важливим фактором душевного спокою та рівноваги. Людина на підсвідомому рівні прагне/мусить відшукати формулу співіснування з іншими членами суспільства, інакше вона покидає те суспільство. Така наша природа. Сьогодні люди їдуть з України не «по роботу», а тікають від внутрішнього дискомфорту буття. Це саме так, навіть якщо вони самі того не розуміють.

Не відшукавши відповіді у писаних законах, люди у своїх пошуках звертаються до законів неписаних. Прадавніх, первісних, простих і зрозумілих на підсвідомому рівні. І чим нижчий (простіший, первіснійший – первиннійший) рівень того поняття-закону, морального принципу, тим надійніше оте положення, життєва норма укорінена у свідомість.

Сьогоднішнє українське суспільство шукає свою універсальну, побутову ідеологію, яка повинна дати уявлення про моральність поведінки в соціальній формації (за сумісництвом державі). 

Вживаючи слова, на кшталт – патріотизм, нація, народ, герої і такі інші, пересічні українці підсвідомо вишукують моральні цінності, які мають бути співзвучними та співчутними іншим людям. Це той стародавній код «свій-чужий», який дозволяв знаходити «рідню» серед розмаїття культур та народів.

Настав час відшукати ті базові цінності, рівнозначні для кожної людини. Ці цінності мають бути більшими за питання сьогоднішніх, а по суті вчорашніх ідеологем та дикунських принципів влаштування суспільного порядку взаємних відносин.

Суспільні настрої українців яскраво виражені у прагненні до втілення простих та зрозумілих моральних цінностей, що мають бути виведеними в повсякденне користування як на рівні законодавчих актів, так і на рівні побутового спілкування між людьми.

Визначити ті самі, прості істини, для побудови прийнятної системи співіснування непросте завдання. Навіть для потужних мислителів сучасності. Оці істинні цінності чи то базові умови побудови нової суспільної формації не можуть «висіти у повітрі». Такі речі завжди спираються на щоденне буття. Вони виробляються у щосекундному користування ними. В інакшому випадку вони нікчемні (неможливі, непридатні до застосування).

Для коректного виділення базових умов існування необхідно в першу чергу зрозуміти формальну модель бажаного суспільства на примітивному рівні. На рівні того, що роблять ті умовні люди, в тому умовному суспільному просторі щосекунди. Де вони живуть, як заробляють «на хліб».

Читайте також: Садомазохізм – національна філософія українського етносу

Модель суспільства моральних цінностей неможлива для втілення без моделі щоденного буття у просторі моральних цінностей. Необхідно вже сьогодні замислитись не тільки над формальними речами на кшталт суспільних угод та конституцій, а й над формальним уявленням моделі того світу, в якому ми прагнемо застосувати нові або істині закони буття. 

«Прості люди», які є основою та середовищем тих «високих матерій», прагнуть простих та зрозумілих для них цілей, осяжних прикладів та простих аналогій, а найголовніше, результату в досяжному майбутньому. Саме тому необхідно планувати модель «бажаного світу» в проекції підприємств, фірм, товарів та послуг, ринків та фондів. Саме такий підхід дасть можливість знайти порозуміння, бо він відсуває з перших позицій питання національної, мовної та світоглядної різностей.

Практичний світ простих прикладів та понять, прості та здійснені моделі буття, на сьогодні є тими базовими умовами до порозуміння.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram