Відгадайте загадку: один хоче, а другий не може. Що то бути може? Відповідь, сподіваюся, знають усі –  це дефолт. 

Це коли кредитор хоче повернення боргів, а боржник не може чи не хоче їх повернути. 

Я не зачіпав би цієї теми, але мене попросили про це колеги, і я  пообіцяв відреагувати. Бо як вони стверджують (і я це теж зустрічаю), на побутовому рівні чимало громадян вбачають у дефолті ледь не панацею від наших проблем.

Уявімо собі: ви позичили комусь 50 000 грн до 1 вересня 2019 року. Настає «судний день», а ваших грошей - катма. Хоча ми не вживаємо це слово на побутовому рівні, але це дефолт. Коли боржник заявляє, що він вам не заплатить, бо не може. Ви до нестями зраділи і подякували позичальнику за те, що позбавив вас турботи, куди подіти ті колись ваші 50 000? Чи щось не так? Та певно, що не так. Кожен з вас спробує повернути своє. І найпростіший варіант поведінки в такій ситуації – узгодити новий строк повернення боргу. 

Борг при цьому зник? Ні, він нікуди не подівся. Він просто перенесений, або, як говорять, реструктурований. 

Дуже часто з гіршими умовами.

Подібний варіант поведінки існує у світовій практиці. Бо це цивілізований варіант. Борги при цьому не прощаються, а змінюються строки оплати і погіршуються умови.

Чи може вчинити по-революційному? 

Не можу, не хочу і не буду платити заборговані вам 50 000. Переконаний, що і цей варіант не викличе в нас захоплення. І ми шукатимемо способів примусового повернення боргу, пробуючи арештувати  і продати майно боржника. Чи застосувати інший варіант примусового стягнення.

Та повернемося до  випадку, коли борги не може чи не хоче платити держава. 

Нагадаю, що гроші нам позичили установи, організації і десятки чи сотні тисяч громадян інших країн, які купили українські євробонди, або надали уряди чи спеціальні фінансові інститути, створені державами світу. 

Читайте також: Упустили момент. Почему Украина должна была пугать Запад дефолтом в 2015-м году

Очевидно, дехто думає, що на відміну від нас самих, іноземні позичальники  ночами не сплять, з нетерпінням очікуючи, коли ми нарешті їх ощасливимо і заявимо: радійте – повертати ваші гроші ми не збираємося. Та боюсь, не зрадіють. Бо ніхто не хоче втратити своє. І коли боржник добровільно не захоче повернути кошти, звертаються до інших дій, накладаючи арешт на активи держави. І найпростіший з них – це міжнародні валютні резерви ($20 млрд), які знаходяться переважно не в Україні і рішення за якими прийматимуть не українські суди. 

Щоправда, тоді на питання, яким буде обмінний курс гривні до долара, будуть дві правильні відповіді: 

1) не знаю; 

2) звернись до гадалки.

Арешт може бути накладений на інші активи держави (за деякими винятками). Якщо таких «виховних» заходів недостатньо, можуть бути вжиті торгові заходи. А ми вкрай вразливі в цьому плані, бо дуже залежні від експорту, що минулого року перевищував 40% обсягів української економіки.

Читайте також: Несколько фактов о дефолте, которые Вам не понравятся

І чим закінчаться експерименти з дефолтом? 

Зрештою доведеться сісти за стіл переговорів із кредиторами. Очікуємо, що вони спишуть нам борги? Наставляйте кишені. Нам уже раз «списали» - у 2015 році. І за це «списання» наші діти і онуки до 2040 року згадуватимуть незлим тихим словом тих, хто подарував їм таке списання. 

Ні, ми залишимося й далі з боргами. Тільки додадуться додаткові нові проблеми. 

Зараз ми позичаємо тверду валюту під 10%, після «дефолтних» експериментів або позичатимуть ще дорожче, або не позичатимуть взагалі. Інвестори боятимуться нас, як чорти ладану. І не тільки іноземні. Бо якщо з позиченими грошима можуть повестися так, то чому не можуть відібрати інвестицію?

До честі всіх українських урядів, жоден з них не допустив такого варіанту нецивілізованої поведінки. Бо така поведінка підриває довіру. А це те, що можна втратити за мить, а відновлюється роками, іноді й десятиліттями.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram