За окремим/одиничним, за бажанням, можна побачити ціле.

Світогляд, який ми називаємо "рашизмом", "шовінізмом", "совком", "руськім міром" тощо можна було вгледіти не лише в петербурзьких указах і московських розпорядженнях, а й поведінці носіїв того "світу" – у відносинах і в побуті.

Читайте також: Цинізм і дух пустелі – два стовпи "руского міра"

Психологічний портрет "росіянина звичайного" можна було б широко розписати лише на одному випадку. У 2014 році, не знаходячи жодного опору з боку українських прикордонників і ЗСУ, в цілому, російські вояки, серед іншого, зайшли й у Чонгар. Але зрештою "сторони" домовились, що Чонгар має належати Україні й тим воякам було дано команду вийти з міста у бік Криму. Російські солдати (дуже історично типові, до речі), котрі займали якийсь із тамтешніх військових об'єктів, йдучи, познімали сантехніку й прихопили з собою все, що там було. І повикручували лампочки. І – промовисто й дуже по-їхньому – накакали просто серед приміщення. І вже потім пішли.

Це саме той "російський турист у турецькому готелю", котрий забирає з номеру все, що влізе, а насамкінець іде в ресторан на уже не проплачений шведський стіл.

Читайте також: Якою є російська людина й на чому "рускій мір" стоїть

Психологічний портрет чільного представника "української еліти", типового дітища того самого середовища, якщо без предметів, тотожний. Це той самий "світ". Просто, він виявляється там і за тих умов, куди потрапляє. Хоча тривале перебування в Україні дало певний прогрес: лампочки залишились.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram