Хайк, популярне у США ходіння по вкритій гравієм або асфальтованій "стежці здоров'я"

Моє дитинство, як і у багатьох моїх ровесників, проходило на природі. Ми годинами грали в лісі, який починався відразу за сусіднім будинком і тягся на кілометри, лазили по деревах, рвали квіти, купалися в річці, збирали гриби і ягоди, будували курені і прикладали до ранки подорожник.

У школі ми вели "Щоденник спостереження за природою", а влітку їздили на море і ходили в гори. Але при цьому мало що знали про екологію, а турбота про навколишнє середовище в кращому випадку полягала в зборі макулатури.

Тоді я цього не помітила, але в юності природа зникла з мого життя. Контакт з нею обмежувався нечастими поїздками на дачу або в Болгарію на море, а також – бродячими псами перед будівлею телецентру на київському Сирці.

Коли я у США познайомилася з майбутнім чоловіком, на одне з наших перших побачень він запросив мене на так званий "хайк". Я не знала, чого очікувати, тому, як порядна українська жінка одягла сукню і туфлі на підборах. Хайк, як виявилося, – це ходіння по вкритій гравієм або асфальтованій "стежці здоров'я", куди американці приходять в спортивному одязі, іноді з собаками або приїжджають кататися на велосипедах.

Такі "хайки" – дуже популярний відпочинок у американців. У США – сотні, якщо не тисячі стежок для прогулянок в лісі, а найвідоміша з них – Аппалачська стежка тягнеться на 3488 км через 15 штатів. Майже всі вони в прекрасному стані. Кожен бажаючий може "усиновити" стежку, тобто регулярно перераховувати кошти на її утримання, за що благодійнику встановлять іменну табличку. Майже всі лавки в парках або уздовж стежок з іменами тих, хто їх профінансував.

Читайте також: Как 20 минут ежедневной ходьбы изменят вашу жизнь

Величезна у США і кількість парків – 59 тільки національних, які займають територію в десятки і сотні кілометрів, а в кожному містечку є і свої місцеві.

Після того, як американці звернули увагу на екологію, тут виконали величезну роботу. Коли приїжджаєш з України, перше, на що звертаєш увагу, – це чисте повітря і величезна кількість зелені навколо. Складно уявити, але річка, що протікає вздовж студентського містечка Університету Огайо, де я навчалася, колись була настільки брудною, що самозапалилась. На честь цієї події варять місцеве пиво "Палаюча річка". Тепер там можна ловити рибу.

І все це робить американців розумнішими, спокійнішими і здоровішими. Щоправда, цими досягненнями може не скористатися наступне покоління американців, оскільки у молоді порушується контакт з навколишнім середовищем. У своїй книзі "Остання дитина в лісі" дослідник Річард Люв, опитавши три тисячі дітей і батьків, прийшов до висновку, що нинішнє покоління зовсім не буває на природі. Він цитує хлопчика, який зізнався, що любить грати вдома, тому що там …розетки. Для багатьох з них природа – один з варіантів заставки на комп'ютері.

Сандра Хофферф з Мерілендського Університету підрахувала, що з 1997 по 2003 рік кількість дітей 9-12 років, які гуляють в лісі, ловлять рибу, грають на пляжі або займаються садівництвом, зменшилася вдвічі.

Серед малечі справи ще гірше. У Шотландському університеті, встановивши датчики на зап'ястя трирічних дітей, виявили, що фізично активними вони бувають всього 20 хвилин в день! І проблема ця – міжнародна. Люв наводить витяги зі статті в газеті міста Аддис-Абеба, де журналіст журиться, що ефіопські діти зовсім перестали грати на природі.

Звичайно, серед очевидних причин в США – боязнь випускати дітей одних з дому, а також популярність телевізора і комп'ютерних ігор. Але є й інші.

Одне з таких Люв називає збільшенням ролі "приватного уряду" – кондомініумів, кооперативів мешканців і асоціацій. Вони встановлюють власні правила, які можуть обмежувати гри дітей в житлових селищах: і по газонах не ходи, і квіти не рви, і по деревам лазити зась. І навіть у власному подвір’ї може бути заборонено будувати курені (не по всій країні, а там, де місцева влада запровадила таке правило).

Одна сім'я обурювалася, що їхній дочці забороняють крейдою малювати на парковці біля будинку. Хоча там, крім як малювати на асфальті, дитині взагалі нічого робити. З одного боку, почуття мешканців зрозумілі, а з іншого – це відбиває у дітей охоту виходити з дому. Їм не цікаво просто ходити по доріжках і дивитися по сторонах, особливо, якщо це заняття порівнювати з комп'ютерними іграми.

Подібні правила встановлюються і місцевою владою в парках з метою захисту навколишнього середовища. Наприклад, в місті Сан-Дієго потрібен особливий дозвіл, щоб зірвати рослину, а також забороняється "ранити" дерева. Якщо дитина залізе на дерево і зламає гілку, то ось, є стаття.

Хоча у багатьох американців власні будинки, дворики в них часто мініатюрні, а в таунхаузах – так і зовсім розміром з могилку. Спільних дворів тут практично немає. З дітьми, як правило, гуляють на дитячих майданчиках, що добре робити із найменшими дітьми, а от вже семирічна дитина, з власного досвіду, з мамою на гойдалку може не захотіти йти.

І втрата зв'язку дітей з природою, як, втім, і дорослих, веде до психічних і фізіологічних порушень. Це покоління дітей, твердять американські ЗМІ, може стати першим в історії США з тривалістю життя коротше, ніж у їхніх батьків.

Спираючись на дослідження, Люв в своїй книзі називає такі наслідки. По-перше, зменшується використання почуттів і, як наслідок, гальмується їх розвиток. Жуючи попкорн перед телевізором, діти використовують зір, слух і смак, але почуттів-то у нас п'ять, а не три.

По-друге, це, звичайно, ожиріння. Організований спорт – три години, а то й менше в тиждень, яким займаються не всі діти, – не врятує. Ми і спортом займалися, і бігали годинами у дворі та в лісі. Існує пряма задокументована залежність між тим, скільки часу діти проводять на природі, і їх фізичною формою.

Читайте також: Влюбиться в бег: 4 совета, основанные на личном опыте

По-третє, це такі психологічні розлади як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю і дитяча депресія. Деякі дослідження вказують, що час, проведений на природі, допомагає дітям краще концентруватися і протистояти стресам, а також – покращує їх когнітивні здібності. Діти, та й дорослі, в лісі заспокоюються і розумнішають. Люв підозрює, що про це замовчують через підступи психіатрів і фармацевтичних компаній. Спробуй конкурувати з сусіднім гаєм!

І для того, щоб отримати позитивний ефект від контакту з природою, зовсім необов'язково переїжджати в Амазонські джунглі. Навіть фікус в горщику – вже якийсь внесок в покращення здоров'я сім'ї.

Дослідження в Норвегії і Швеції показали, що дошкільнята, які грають на майданчику з природним покриттям, кущиками і травою, випереджають у фізичному розвитку однолітків, які грають на майданчику зі штучним покриттям.

Англійські і шведські дослідження вказують на те, що біг в парку або в лісі набагато кориснішій для здоров'я, ніж на біговій доріжці в спортзалі.

І хоча сучасні діти на природі проводять менше часу, ніж їхні батьки, необхідність берегти навколишнє середовище їм прищеплюється досить активно. Мій син ще з садочка приносив наклейки, що пояснюють на доступному для дошкільнят рівні необхідність сортувати сміття. Однак, без особистого досвіду і знання місцевої флори і фауни захист природи перетворюється в чисту абстракцію – на зразок боротьби за мир у всьому світі – і набрані темпи піклування про неї в США, турбується Люв, згодом загальмуються.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram