Кубу з першого разу або полюбиш, або зненавидиш. Я багато чула відгуків - "Ще раз на Кубу? Та ніколи в житті" або ж "Я не хочу звідси їхати, повернусь обов'язково".

"Всім, хто в Україні ностальгує за Радянським Союзом, треба термінові чартери на Кубу організувати", - резюмував один зі знайомих після нашої тижневої мандрівки островом Свободи.

Ми об'їздили з десяток різних місць, багато спілкувалися з місцевими, їздили як на старих пошарпаних москвичах, так і на красивих ретро-кабріолетах, заглядали в місцеві магазини і школи, де діти досі в червоних краватках, вчилися курити сигари, ходили на уроки сальси, пили мохіто і дайкірі і багато говорили про Кубу до і після тріумфу революції.

Так за що ж її ненавидіти і за що любити?

Бідність, дві валюти, в яких іноземці постійно плутаються, брудні вулиці, дефіцит товарів, постійні черги, відсутність нормального транспорту. Для самостійних мандрів (я не про тури на знамениті курорти і готелі за системою "все включено") соціалістична Куба може видатись кошмаром. Ще й дорогим.

Ми вмощуємося у красивий Ford 1928 року і їдемо кататись Гаваною. Кількагодинна оренда такого авто коштує більше, ніж в середньому за місяць заробляє кубинець. Сумно, правда?

Читайте також: 13 островов, которые исчезнут в ближайшие 80 лет ​​​​​

Авто несе нас вулицями центральної Гавани - це один із найстаріших районів міста. І найбідніших. Колись помпезні дво- і триповерхові будівлі належали заможним родинам, тепер тут комуналки, в яких постійні проблеми з водопостачанням та електрикою, кури й півні на дахах, стильні, проте занедбані балкони, які висять на чесному слові. І гаванці, які сидять групками чи поодинці на порогах своїх будинків.

Кілька кварталів звідси і знаменитий на весь світ Капітолій, головний театр, трохи далі - гавань, фортеця, старі готелі з чудовими терасами, кафедральний собор, мальовничі площі з дорогими ресторанами. Головні архітектурні пам'ятки Гавани внесено у список ЮНЕСКО з 1985 року. І вони справді зачаровують.

У цьому й шарм Гавани, який особисто я люблю. Звісно, мені було б цікаво побачити місто в дореволюційні часи - Гавану, яка колись була процвітаючим і модним містом. А поки що тут сувора соціалістична реальність. З карибським присмаком.

Значно цікавіше жити з кубинськими родинами у casas particulares (ісп. - приватні будинки). Так тут називають сімейні міні-готелі. Кімнати, в які кубинці запрошують гостей, зручно облаштовані, в кожній є санвузол, необхідні меблі, сейф, кондиціонер, окремі ключі.

Хочете приватності - без проблем, вам ніхто не заважатиме. Хочете бути у вирі подій родини - лише дайте про це знати і ви швидко познайомитеся з внуком, сватом, братом.

Кубинці радо діляться правилами життя на острові. Наприклад, з дому вони стараються виходити з грішми. Бо в будь-який момент, в якомусь з магазинів у продажі з'явиться дефіцитний товар. Курятина, яйця, олія, побутова хімія. Часу на роздуми в таких випадках немає, треба одразу займати чергу.

А ще навчать, де можна їсти не за всі гроші, як пересуватись по місту максимально дешево і навіть допоможуть дістати ліки, якщо з вами трапилась якась неприємність.

А місцеві автомобілі! Та, про них романи можна писати! Якщо кубинець має власне авто, це вже цілий статок. Добре знайомий нам москвич або як його тут називають "Московіч", знаєте скільки коштує? Приблизно 20 тисяч доларів!

Ті, хто частенько літають з Москви на Кубу навіть бізнес такий організували, - возити деталі до старих радянських авто. Цей здавалося б непотріб на Кубі коштує сотні доларів. А далі справа рук місцевих кулібіних. І сміх, і гріх.

Кубинці ще не знають, що таке шалений ритм життя, де кожну хвилину ми рахуємо грішми. А ще тут ніхто не ходить вулицями, втупившись у мобільник (хоча це вже й ненадовго). Натомість багато музики, співів і танців. Де як не на Кубі треба вчитися танцювати сальсу і бачату.

Чого лише вартий гаванський малекон - 8-кілометрова набережна, де щойно спадає спека, збирається весь люд.

Це місце як тільки не називають. З найбрутальнішого - багатокілометрова панель, де можна швидко знайти партнера-партнерку для розваг. З кумедного - найдовша барна стійка в світі, куди часто приходять і місцеві, і туристи, щоб розпити пляшку знаменитого кубинського рому. А ще це величезний танц-пол, місце для побачень, для прогулянок, для пробіжок, для арт-фестивалів.

Читайте також: ТОП-10 лучших пляжных курортов в Европе

На острові немає наркотиків, багато випивати теж дорого, немає жебраків. Злочини проти туристів караються дуже суворо. Однозначно з мого особистого досвіду Куба - найбезпечніша країна, з усіх, де бувала.

Я давно подорожую, живучи в різних містах і країнах. З Кубою все по-іншому. Пожити бодай місяць-два на острові непросто. Ми вже надто далеко втекли від "совка".

Хоча Куба зараз змінюється дуже швидко. Влада поступово дає більше свобод людям, з'явилися можливості займатися власним бізнесом, запрацював нарешті мобільний інтернет.

Чепуриться і стара Гавана - цього року місто відзначає 500 років від дня заснування, з бюджету фінансують реставрацію пам'яток архітектури, допомагає грішми і ЮНЕСКО.

Чи варто їхати на Кубу? Однозначно так. А вже чи полюбите ви острів - залежить, що шукаєте у мандрах та наскільки готові сприймати унікальну кубинську дійсність.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram