Від чого залежить успіх мінських переговорів
Президент Володимир Зеленський повернув до мінського переговорного процесу по врегулюванню ситуації на Донбасі Леоніда Кучму. Кучма вже очолював Тристоронню контактну групу за часів президентства Порошенка, але торік у вересні залишив її. Сам Леонід Данилович зазначив, що раніше виконував роль "весільного генерала", а тепер "прийматиме рішення".
Кучма тоді поставив свій підпис під Комплексом заходів, документом, який ми називаємо "Мінськом". Але, з точки зору українського права, цей документ не зрозуміло що собою являє: він не є частиною внутрішнього українського законодавства, він не є нашим міжнародним зобов’язанням (оскільки міжнародні угоди укладаються в інший спосіб, й інші люди підписують їх). Бо, відповідно до закону, український президент не має права від імені держави підписувати якісь "фільчині грамоти".
По суті, то було намагання Порошенка грати – робити щось напівлегальне, аби потім можна було від цього відмовлятися в разі потреби.
Читайте також: По створенню "автономії Донбасу" війна аж ніяк не закінчиться. Й ось чому
Але всі домовленості, які досягалися в Мінську, не були прив’язані до державної політики та бюрократичних механізмів. Всі люди, які брали участь у мінському переговорному процесі, включаючи й дипломатів, були приватними особами, які намагалися чогось досягнути в якості переговірників. Проте це не було частиною державної політики, це не було державною структурою, тому і не могло принести жодного результату.
Для України мета мінських перемовин – зупинити війну, для Росії – обмежити суверенітет України. І я дуже сподіваюся, що у Кучми не буде настільки широких повноважень, які б дозволили йому аж настільки впливати на політику України, щоб погоджуватися на "компроміси", які шкодитимуть нашому суверенітету. Наприклад, таким компромісом не може бути відмова від нашого майбутнього членства в НАТО і ЄС та повернення натомість у зону впливу Російської Федерації.
Кучма намагається використати позитивний меседж Зеленського про те, що потрібно нарешті домогтися припинення вогню і почати домовлятися, бо нікому ця війна не потрібна. Але наївною людиною Леоніда Даниловича точно не назвеш. Хоча у поглядах і висловлюваннях Зеленського певна наївність є. Тож новообраному президенту доведеться пройти шлях до усвідомлення того, що звіра не можна нагодувати – він завжди голодний, і всі компроміси з Росією можливі тільки за наш рахунок.
Кучма дійшов такого висновку і збагнув це ще у 2003 році. І до того траплялися різні конфліктні ситуації з Росією, але саме у 2003-му розгорівся конфлікт довкола коси Тузла. Україна і Росія тоді опинилися на межі реальної війни. Та згодом шляхом тиску на Україну Росія спромоглася змінити статус Керченської протоки на більш вигідний для себе і статус Азовського моря.
Ця угода існує і досі, і вона є абсолютно невигідною для України. Та угода і є результатом так званих "компромісів". Тож Кучма не має жодних ілюзій щодо Росії. Він чудово знає, що їй неможливо нав’язувати свою волю навіть за дрібними пунктами. Зеленському ж доведеться пройти цей шлях і збагнути це.
Що буде з "Мінськом" при Зеленському? Чи не чекає на нас ще п’ять років безрезультативних порожніх і довгих розмов? Тут слід зрозуміти ключову річ: ні від формату, ні від імені людини, яка є українським президентом, жодним чином не залежать цілі Росії стосовно України. Це більше визначає наявність ресурсної бази, яка дозволяє продовжувати таку політику. Антиросійські санкції – і загальні, і кримські – доволі боляче б’ють по економіці Росії. Але їх недостатньо, аби підірвати ресурсну базу та унеможливити продовження агресії Росії проти України.
Читайте також: Що означає повернення Кучми в Мінську групу
І питання не в тому, наскільки гарні ідеї у Зеленського, наскільки правильніше він поводитиметься, на відміну від Порошенка. Проблема – в тому, що Росія ще не готова йти назустріч Україні.
Поступ у вирішенні російсько-української проблеми можливий, якщо Москва вирішить, що для неї буде краще зробити півкроку вперед і "заморозити" конфлікт. А очікувати, що Росія віддасть Україні окуповані території, даремно. Москва не піде на це, бо такий крок стане великим ударом по іміджу російської влади. Навіщо Кремлю це робити, якщо це – інвестиція, яка може приносити дивіденди? Адже "заморожений" конфлікт із періодичною ескалацією впливатиме на всю українську політику, економіку, гуманітарну сферу. Це те, що може дестабілізувати будь-якого президента України в будь-який момент. Такий інструмент Росія точно не віддасть.
Отже, ефективність мінських перемов залежить не від зміни форматів, не від імені українського президента, не від зміни переговірників, не від участі Кучми в переговорах на мінському майданчику або виходу Марчука з переговорів. Питання в іншому – у здатності Росії продовжувати курс, яким вона зараз рухається, у наявності ресурсів у неї. А все це і при Зеленському поки що залишається таким самим, як було і під час президентства Порошенка.
Все, що дотепер говорив Зеленський, є абсолютно прийнятним і відповідає Мінським домовленостям: припинення вогню, відведення техніки, щоб створити умови для подальшого мирного процесу, а також обмін полоненими за формулою "всіх на всіх". Якщо це буде зроблено Росією, то це буде сигналом для України і світу, що Москва готова змінити свою поведінку. Однак сумнівним виглядає те, що може спрацювати формула "всіх на всіх".
Якщо говорити про звільнення українських моряків (Зеленський заявляв, що це для нього це – пріоритетна задача), то це ще можливо. Але абсолютно усіх полонених виміняти неможливо. Оскільки, наприклад, українські журналісти, які сидять у російських тюрмах, засуджені за кримінальними статтями про тероризм – Путін не піде на їх обмін.
Як йому пояснити власному плебсу, що ці люди можуть бути звільнені та обміняні на російських військовослужбовців? Це неможливо, з точки зору міфології, яка створена путінським режимом щодо того, що відбувається в Україні та ким є українські громадяни, захоплені в Донецьку, Луганську і Криму.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки