Від Зеленського наші міжнародні партнери передусім очікують продовження того курсу, який вже визначений і закріплений в Конституції, і який передбачає, що Україна рухатиметься до європейської та євроатлантичної інтеграції, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Тому візит до Брюсселя є надзвичайно важливий для того, щоб наші партнери по ЄС і НАТО почули чітку інформацію: Україна з цього курсу не сходить, вона орієнтована на вступ до ЄС і НАТО, ми ваші партнери й необхідно спільно боротися з викликами, які є в нас і у вас.

І так, останнє – це про Росію. Вона є спільним викликом і загрозою для всіх. Тому Україні необхідно консолідувати й координувати свої дії із Заходом, аби їй протидіяти. Й або зменшувати, або, делікатною мовою, елімінувати. Саме ці речі мали би стояти на порядку денному в переговорах у Брюсселі – й тоді Захід був би спокійним, що ніяких сюрпризів не буде.

Читайте також: Портников: Зеленський у Брюсселі говорить правильні речі, але є інші питання

Загалом наші західні партнери також хочуть урегулювання ситуації на Донбасі та повернення Криму. Їм поганий мир кращий за хорошу війну, адже від санкцій втрачає не тільки Росія, а й Захід. Тому повернення до миру та дружби з Росією для них є доволі зрозумілою метою. Але лише за певних умов, що є визначальним для нас. Якщо ми їх і надалі чітко артикулюватимемо та наполягатимемо на тому, що за повернення статус-кво треба відновлювати територіальну цілісність, іти з Донбасу, Криму, платити компенсації за завдану шкоду по всіх напрямках – за тисячі вбитих, поранених, півтора мільйона переселенців, моральну й економічну шкоду, то на такій основі і справді можна повертатись до миру. А на умовах, які зараз пропонують в Раді Європи ті ж Німеччина і Франція – беремо Росію назад, бо без неї інституції погані – це було б неадекватно. Більше того, це ніяк не європейська позиція – торгувати принципами й тим, на чому стоїть сучасна Європа. І наша дипломатія повинна про це не говорити, а кричати – й на всіх перехрестях.

Як розвиватимуться відносини із США? Те, що деякі сенатори та конгресмени зараз запропонували Україні стати головним військово-політичним союзником, ми пропонували Америці ще в 2008 році, коли на саміті НАТО в Бухаресті нашій країні відмовили в ПДЧ. Минуло 10 років, і ця ідея опанувала мізки американських політиків, що я вважаю великим прогресом. Дуже добре, що нарешті стало зрозуміло: Україна – не якась пересічна невідома країна, а дуже серйозний фактор європейської, а отже і глобальної безпеки. Думаю, ця тема повинна стати одним із предметів переговорів із Трампом. І дуже добре, що вони відбудуться наприкінці червня. Що є дуже скоро, а отже зараз українські й американські дипломати мають працювати на всіх парах.

Яку позицію зайняти Зеленському в ситуації з Байденом? Відповідь мені здається дуже простою. Нам треба чітко зрозуміти: успіх України на американському напрямку – в підтримці з боку республіканців і демократів, і як у Сенаті, так і в Конгресі. До речі, налагодження позитивної взаємодії з обома партіями було важливим результатом зовнішньої політики Петра Порошенка. Та нічого не стоїть на місці: ситуація в партіях міняється, тож нам треба продовжувати почате.

Читайте також: Росія за крок до повернення в ПАРЄ

Що важливо, так це не прив’язуватися до скандальних особистостей. Щойно ми почнемо розділяти обидві партії, проблеми виникнуть дуже швидко. Нам треба підтримувати український кокус – групу дружби з Україною в Палаті представників Конгресу США. Вона об'єднує як республіканців, так і демократів – і на краще зав’язувати з ними дружбу на всіх рівнях і в усіх іпостасях. Якщо ми досягнемо такого результату, то будь-які заяви радників, адвокатів чи ще когось особливого значення не матимуть. І, головне, не впливатимуть на основне: стабільність американо-українських відносин. Так, є окремі елементи, як використовуватимуть у внутрішній американській політичній боротьбі, але нам від цього треба стояти на гарматний постріл – тоді нас не втягнуть у жодні внутрішні розбірки.

Чи вдасться Зеленському досягнути успіху на зовнішній арені? Для цього потрібні три головні компоненти: максимальне наближення до стандартів ЄС, до НАТО та жорстка відповідь на російську агресію. Є купа інших підтекстів чи підпунктів. Є Угорщина, деякі проблеми з Польщею, далекий сусід Китай, Азія і ще чимало інших питань, де нам також треба просувати свої інтереси. Та ключові я вже назвав, і якщо ми їх дотримуватимемося, то стоятимемо на двох ногах.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram