До питання про якість і професійність української журналістики.

Монстр польського, а тепер уже і світового інформаційного простору польська Rzeczpospolita має 60 тисяч передплатників своєї мобільної версії. Мобільної, тобто для телефонів і планшетів. Розшифровую: 60 тисяч поляків платять майже 200 євро на рік, аби читати в себе на телефоні Rzeczpospolita.

Це при тому, що наклади польських видань, порівняно з українськими, просто монстровидні: Gazeta Wyborcza – +/- 400000, Newsweek Polska, Wprost, Polityka – не менше, як по 100000. Якщо у країні турбулентність, то їхні тиражі часами збільшуються у 100%. Вражає, правда?

Читайте також: Правда про олігархічне телебачення: як Коломойський засвідчив формальність нашої демократії

Спробуємо осилити сучасну викривлену реальність в Україні. Кладіть під язик "Корвалмент" і будемо поволі рухатися.

Про наклади українськомовних видань навіть згадувати не хочеться.

Левова частка українських ЗМІ існують біс його зна для чого, але тільки не за прямим призначенням. То може бути добірка теплих місць для своїх людей, там можуть відпрацьовувати ґранти, хтось просто прилаштувався біля олігарха й під виглядом ЗМІ тихенько собі доїть.

Найбільший прикол усіх оцих медій, що директор/редактор можуть поглинути до 2/3 зарплатного фонду всієї редакції.

Читайте також: Як Facebook і Google визначають, який контент нам споживати, а який – ні

Всі ці фальшиві, часто аматорські, малоцікаві ЗМІ стали причиною тотальної недовіри українців до своїх медій. Вони виправдовуються: "українці не купують своїх видань, бо дуже бідні", "низькі тиражі видань, бо вони україномовні".

Слухайте, довіра до ЗМІ відновиться тоді, коли повірять контентові. ЗМІ для читачів, а не інструменти маніпуляцій ними.

Між іншим, я не знаю такого журналіста в Польщі, який би не плакався на малі наклади. І це при тому, що населення України перевищує населення Польщі.

А тепер спіть із усім цим.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram