Ваше завдання – зробити все, щоб не викликати у сина чи доньки почуття сорому, провини, незручності, страху. І якщо такий інцидент вже стався, є дві найбільш адекватні реакції: вибачитися і поговорити. А тепер по пунктах і детально. 

1. Поставте замок на двері спальні. 

Як тільки дитина починає впевнено ходити, зачиняйтеся в ті хвилини, коли вам потрібно побути удвох. Запобігання таких ситуацій – кращий захист від сорому, ніяковості і необхідності обговорювати це з дітьми. 

2. Не нашкодьте своєю реакцією! 

Якщо дитина все ж увірвалася у спальню в найінтимніший момент, спробуйте впоратися зі своїми емоціями, щоб не показати малюкові, що він зробив щось неправильно. 

Як реагувати, щоб не травмувати? 

Те, як це вплине на дитину, багато в чому залежить від її темпераменту, віку і того, що вона вже знає про секс.

2-3 роки. Малюк може не помітити нічого незвичайного і просто сприйняти те, що побачив, без питань. Якщо це сталося вночі, просто запитайте: "Ти в порядку? Хочеш пити? В туалет? Наснилося щось страшне?". 

4-5 років. У цьому віці діти знають і розуміють набагато більше, тому обов'язково поговоріть і заспокойте дитину: "Мама і тато обіймаються, бо кохають один одного". 

Читайте також: Про секс, згоду і те, чому важливо говорити про це в школі

6-8 років. Школяр може запитати, що відбувається, із цікавості, або хоче переконатися, що мама й тато не билися і не завдали шкоди один одному. 

9-12 років. Діти можуть бути дуже збентежені подібною сценою і турбуватися, що зробили щось дуже погане, – тобто переживати через вашу бурхливу чи негативну реакцію. Тому важливо реагувати так, щоб дітям не було ніяково, страшно чи соромно.

3. Відкладіть розмову на деякий час. 

Якщо є можливість поговорити на цю тему трохи пізніше – чудово. Вашим емоціям потрібно трохи охолонути. 

Коли будете готові – вибачтеся, що допустили подібну ситуацію. Потрібно дати дитині зрозуміти, що вона не зробила нічого поганого, увійшовши до кімнати. Далі можна спробувати з'ясувати, яке пояснення їй потрібне. Деякі діти знають, що відбувається, і потребують формального підтвердження, що все нормально: "Це те, що роблять усі мами і тата. І це свідчення того, що вони кохають один одного". 

4. Не перекладайте відповідальність. 

Є спокуса уникнути розмови, якщо дитина не задає питань. Але чекати, поки син чи донька почнуть розмову - це про перекладання відповідальності на дитячі плечі. 

Читайте також: Українським підліткам бракує сексуальної освіти – думка

Якщо ви не впевнені, що дитина хоче обговорювати інцидент – делікатно уточніть. Якщо бажання справді немає, скажіть: "Раптом захочеш про це поговорити, я завжди поруч і готовий/готова відповісти на будь-які твої запитання!". 

Пам'ятайте: нашкодити можна тільки неадекватною реакцією і ігноруванням ситуації. Якщо ж ви готові спокійно обговорювати – епізод не залишить незручності і сорому ні у вас, ні у дітей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram