Чому не можна призначати керівників спецслужб, які перебувають у шлюбі з громадянами Росії, держави-агресора.

Про прецеденти Сємочка і Бухарєва.

З точки зору юридичної та з точки зору суспільної моралі претензій не може бути. На що, власне, і посилаються захисники таких кадрових призначень.

А) Формальних юридичних претензій нема, бо в українському законодавстві таких заборон не існує.

Б) Суспільна мораль теж не може регламентувати, в кого закохуватися українським громадянам. Кохання може виникнути до громадянки будь-якої країни, зокрема і Росії. Щодо громадянства, то така громадянка теж нікому не зобов'язана відмовлятися від власного громадянства, адже завжди може сказати, що шанує могили своїх предків і свою культуру, а не Путіна, Кремль і російські агресію і націоналізм.

Читайте також: Зеленський призначив голову Служби зовнішньої розвідки

В чому ж тоді проблеми?

А проблеми колосальні.

Як мінімум дві, які в рази переважають вище наведене.

А) Порушення професійної етики спецслужб. Професійна етика – це не юридичний документ, тим не менш у світі і у світі спецслужб є неприйнятною практика не лише шлюбів з особами недружніх держав, а навіть перебування в неофіційних стабільних сексуальних зв'язках. Якщо це лише не пов'язано із завданням і не ставить на меті доступ до інформації.

Негативний приклад проколу радянської спецслужби – шлюб українця Богдана Сташинського, вбивці Бандери і Ребета на замовлення спецслужби, з німкенею. Під впливом дружини агент Сташинський втік на Захід (де і розповів про свої вбивства на замовлення керівництва СРСР).

Б) Демотивація суспільства. Це те, що не виміряти жодними пристроями, але що є потужним фактором, спрямованим на самознищення. Не факт співробітництва влади власної країни і власних спецслужб (а лише така підозра є колосальним демотивуючим фактором для громадян). Умовно кажучи, нащо гинути на фронті, нащо допомагати фронту, нащо жити в цій державі і т.п., якщо є підозри, що влада співробітничає з державою-агресором?

Читайте також: Зеленський призначив Олександра Данилюка Секретарем РНБО

І тут не важливий факт, а достатньо обгрунтованої підозри.

Демотивація суспільства – це те, що відбулося з народами Німеччини, Австро-Угорщини, Російської імперії, солдати яких на початку Першої світової кидалися в бій, а наприкінці здавалися в полон полками.

І така демотивація в Україні вже відбувається (на жаль, через багато чинників).

Мені здається, що мої пояснення логічні. Та бачу, що моя позиція як не була зрозумілою попередній владі, так не зрозуміла і новій. Логіка – в один бік, державна політика – в інший.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram