Під час зустрічі з бізнес-спільнотою Володимир Зеленський заявив: "Окремо я хочу зупинитись на відновленні Донбасу. За розрахунками українських експертів, для цього нам потрібно більше 300 млрд грн".

Дуже важливо, що президент Зеленський звернув увагу на проблеми прифронтових територій і намагається залучити для їх вирішення великий бізнес. Від попередника місцеві мешканці та вимушені переселенці цього не дочекались.

Привабливо виглядає й ідея залучення для фінансування цієї програми олігархічного бізнесу, хоча в перетворення його на соціально-відповідальний повірити складно, навіть шляхом примусової суспільно-корисної праці.

Але головне питання полягає в іншому.

Війна врешті-решт закінчиться, якщо не витрачати енергію та час в Мінську.

Читайте також: Тільки сила: інакше з Росією розмовляти не варто

Для цього треба невідкладно і дуже наполегливо починати працювати в Будапештському форматі – разом з країнами-гарантами доводити економічний, юридичний, дипломатичний тиск до рівня, достатнього для примусу агресора до миру та звільнення Криму і Донбасу. А ще щодня займатися укріпленням та реформуванням армії, яка зараз знаходиться не в найкращому стані.

Так ось, коли закінчиться війна, дуже важливо, щоб країна не залишилась сам на сам з післявоєнними проблемами – десятками тисяч скалічених солдат і родин загиблих, замінованим, зруйнованим і екологічно небезпечним Донбасом, мільйонами людей, яким треба створити умови для повернення додому, отримання роботи чи можливості відродження пограбованого та зруйнованого окупантами бізнесу. Таких проблем у захопленому Криму і на Донбасі щодня накопичується безліч.

Українські експерти, на яких посилається президент, ввели його в оману.

Проблема в тому, що на шостий рік війни влада, стара і нова, продовжує оперувати цифрами зі стелі. Жодна владна інституція не займається системно підрахунком і документуванням збитків, що завдані громадянам, бізнесу та державі російською збройною агресією і окупацією.

Рух "Сила права", що розробив стратегію юридичного наступу на державу-агресора і п’ять років поспіль щодня реалізує її в судових рішеннях, ретельно підрахував загальну суму моральної і матеріальної шкоди, завданої українським громадянам. Ці підрахунки підкріплені прецедентними рішеннями ЄСПЛ і більш аніж тисячею рішень українських судів.

Тільки родини загиблих військових та цивільних, поранені солдати та цивільні особи, вимушені переселенці, громадяни, що втратили внаслідок агресії особисте майно, колишні військовополонені і заручники мають право на отримання компенсації завданої їм моральної і матеріальної шкоди на загальну суму понад 100 мільярдів євро, а всі інші громадяни України, разом з учасниками бойових дій, мешканцями зони АТО/ООС і окупованих територій, – ще на 200 мільярдів євро.

А ще необхідно додати суму шкоди, завданої дрібному, середньому і великому бізнесу та державі, і тоді загальна сума значно перевищить трильйон євро. Цими проблемами в команді "Сили права" щодня займається відомий в світі фахівець з міжнародного права професор Василенко, який був суддею Міжнародного трибуналу ООН з колишньої Югославії.

Якщо хтось почне казати, що це якась нісенітниця, то я нагадаю відомий приклад агресії Іраку проти Кувейту. Тоді військові дії тривали дві доби, загинуло 200 людей, і потім було 7 місяців окупації. Жертви і руйнування неспівставні з тим, що путінська Росія зробила з нашою країною. Та й територія Кувейту складає лише 38,5% від тимчасово окупованих території України. А от загальна сума вимог, яку Кувейт пред’явив Іраку, склала 462 мільярди доларів США. І головне – вони чітко і вчасно обґрунтували ці вимоги і змогли домогтися міжнародної підтримки, що призвела до реального отримання грошей, хоч і траншами.

Для вирішення наших післявоєнних проблем не вистачить коштів всіх українських олігархів з Петром Порошенком включно. Залишки ж середнього і малого бізнесу, що потерпають від монополістів, теж не спроможні суттєво допомогти. Да й обіцяної міжнародної допомоги вистачить на 2 – 3% завдань. А якщо так, то 95% проблем залишаться нам – українцям. Кожному працюючому громадянину України, включно з важко постраждалими, для їх вирішення треба додатково сплатити більш аніж 50 тисяч доларів податків!!!

Згодний з тим, що держава не має права стояти осторонь і обіцяти вирішення проблем людей колись згодом. І великий бізнес треба наполегливо долучати до цього, але не в обмін на збереження монополій і олігархічного впливу на владу.

Перше і головне, на що вимушений звернути увагу президента Зеленського, полягає в тому, що врешті-решт компенсувати шкоду, заподіяну збройною агресією Російської Федерації проти України українським громадянам, українському бізнесу і український державі, повинна держава-агресор. Інакше на відновлення нормального життя людей не вистачить не лише його президентського терміну, а й декількох наступників.

Читайте також: Загарбники обстріляли Чермалик: пошкодили будинок і поранили мешканку села

Саме тому всій український владі та особливо президентові необхідно бути безпомилковим в визначеннях і обережними з цифрами. Треба чітко розділяти суми соціальної допомоги постраждалим, що сплачується державою за рахунок платників податків і обмежується можливостями бюджету, і суми вимог до держави-агресора, які повинні відповідати світової практиці. Те ж саме стосується оцінки шкоди, заподіяної бізнесу та нашої державі.

Я б дуже не хотів, щоб, коли настане час пред’явити Російській Федерації загальний рахунок за кров, сльози і руйнування, агресор послався на необережні слова президента нашої країни і визнав тільки 300 мільярдів гривень, а 99% проблем залишив нам з вами.

И наостанок. Краще життя на вільній території нашої країни треба наполегливо будувати щодня, але розмови про те, що мешканці окупованих територій побачать позитивні зміни і повернуться, треба припинити. Це лінія Кремля, який постійно каже, що Крим і Донбас пішли самі, а не були захоплені військовою силою.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram