За останні кілька місяців мене вже кілька разів називали ботом. Прикольно, особливо якщо вважати, що бот з мене ф*говенький. Але я не про те.

Мені дуже дивно, коли люди бачать, як з неймовірною швидкістю в Україні вбивають все українське і... кажуть почекати.

Мені справді незрозуміло, за що такий великий відсоток довіри, сліпої і часто нерозсудливої довіри, новому керманичу? Чому інших ми так щедро критикуємо і вимагаємо, а тут... нехай ще повчиться.

Читайте також: Досвід політичних невдач Франка, який потрібно пам'ятати під час виборів

Мені страшно подумати, що буде завтра, якщо рейтинги таки виявляться правдивими.

І причина не в тому, що "попередник" був крутіший. Не в тому, що "попередник" створив тут рай. Ні. Не крутіший. Не рай. Але забудьмо про "попередника". Бо зараз не про нього. Подивімось на те, що відбувається сьогодні, вчора, буде відбуватися завтра! За своєю сліпою ненавистю до "попередника" ми не бачимо того зла, яке відбувається в цю хвилину. Воно страшніше!

Читайте также: Выборы по мажоритарке могут стать неприятным сюрпризом для "Слуги народа", – эксперт

Бо не тарифами єдиними...

Моя бабця була в УПА. Вона виборювала Україну. Вона була в Сибіру. Мені перед нею соромно. Бо ми самі своїми руками віддаємось у руки тому ворогу, від якого так довго намагалися врятуватися.

Сприймайте як хочете. Як емоції. Як рефлексії. Як агітацію чи антиагітацію. Називайте ботом. Тільки не віддавайтесь.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram