Писемні практики витісняються постами в Instagram, швидкими коментарями та підписами stories в соціальних мережах. Школярі переймають ці тенденції та навіть активно творять їх.

Втім, заохотити писати щоденники все ще дуже навіть можливо. Особливо – якщо батьки та педагоги розуміють, в чому сьогодні цінність особистих щоденників, пише Освіторія.

Письмовий чи електронний щоденник? Як хочеться! Перш за все, поясніть дитині, що нема особливої різниці, як вона вестиме щоденник – вручну, виводячи слова в красивому блокноті, чи відкриваючи окремий документ у своєму ноутбуці. Це лише її вибір, що має бути зумовлений зручністю.

Важливо також обрати варіант, який збереже приватність записів доньки або сина. Так дитина почуватиметься в безпеці і зможе вести записи без страху, що хтось їх прочитає.

1. Ведення щоденника знижує напругу. Письмові практики – це безпечний метод вивільнення емоцій та переживань, які накопичилися протягом дня. Дитина може описувати, що її роздратувало, засмутило чи вивело з рівноваги. Щоденник стане надійним сховком, де завжди можна залишити те, що хвилює.

Читайте також: Як відучити дитину брати чуже: 13 порад психолога

Вироблення звички писати про своє життя вимагає трохи часу. Коли дитина звикає до формату щоденника, то в неї формується звичка вивільняти свої емоції не криком чи гнівом в бік інших, а шляхом написання відгуку про день. Це лише покращує самопочуття дитини і її стосунки з іншими.

2. Під час написання вчимося шукати зв’язки між ситуаціями та емоціями. Можна запропонувати почати з опису, що трапилося сьогодні та як почувалася дитина від тих чи інших подій. З часом школярі самостійно почнуть виводити взаємозв’язки між подіями та емоціями. Вони зможуть описувати їх та пов’язувати з конкретними людьми, подіями чи досягненнями. Така навичка дуже важлива в сучасному світі, адже розуміючи власні емоції, ми знаємо, як найкраще собі допомогти.

Змалку такі речі швидше засвоюються, ось чому заохочуйте дитину писати не лише опис подій, але і як почувалася дитина, коли отримала високий бал, відвідала свято, намалювала першу картину. Для цього частіше запитуйте про це та на перших порах нагадуйте, що це можна вмістити в щоденник.

3. Завдяки письму можна навчити розв’язання проблем. Іноді дитина настільки хвилюється та нервує через якусь проблему, що не може сконцентруватися. Через це рішення не приходять їй в голову, бо переживань занадто багато і вони заполоняють геть всі думки.

Запропонуйте їй описувати проблему чи труднощі, з якими вона стикнулася. На сторінках щоденника можна детально розписати ситуацію, яка потребує рішення, як от: сварка з однокласником, погана оцінка, поява малої сестрички, вибір подарунку для бабусі.

Написавши проблему, дитина шукає та занотовує всі можливі варіанти для її вирішення, а тоді – обирає найдоречніші. Під час письма школярі вчаться сповільнюватися та концентруватися на моменті "тут і тепер". Вони беруть паузу, щоб описати те, що відбулося. Пауза допомагає рефлексувати. Зачасту рефлексія знижує рівень тривоги та емоційності, а регулярне написання проблемних ситуацій формує критичне мислення та здатність самостійно аналізувати і вирішувати їх.

4. Щоденники сприяють креативності. Оскільки особисті щоденники бувають різними, то школярі можуть писати найсміливіші ідеї чи припущення в них. Завдяки відчуттю приватності дитина розуміє: я можу творити в цьому зошиті будь-що, бути винахідливою і писати про заповітні мрії. Свобода в письмі вивільняє творчість, тож, школярі крок за кроком рухаються до пошуку креативних рішень, більш нестандартних питань чи роздріблення цілей на посильні кроки.

5. Вони розвивають конкретні навички. Якщо дитина дуже сором’язлива та їй складно опиратися на свої сильні сторони, то щоденник вдячності до себе суттєво допоможе їй. До прикладу, школяр щодня записує: "За що я можу подякувати собі сьогодні?" – і пише два-три пункти. Регулярне написання відповідей вчить дитину шукати позитив в собі та більше визнавати власні навички, риси та сильні сторони. В свою чергу, це допомагає будувати здорову самооцінку.

Якщо дитині складно взаємодіяти з іншими або вона перейшла в нову школу, запропонуйте їй писати: що доброго зі мною сьогодні трапилося?

Завдяки таким спеціальним щоденникам діти можуть мислити ширше, розглядати день з позитивної перспективи та формують нові навички: вдячність собі, більш позитивне сприйняття свого життя та інших, вміння аналізувати та шукати конкретні відповіді.

6. Зі щоденником ми більш осмислено проживаємо ситуації та дні. В світі, який щохвилинно змінюється, дуже важливо мати час для себе. Щоб поміркувати, занотувати важливе та перевести подих.

Школярі, які перебувають у коловороті подій, теж потребують піклування про себе. Щоденник – це одна з форм піклування про психічне здоров’я. Дослідження показують нам, що люди, які ведуть щоденник, в цілому почуваються більш щасливими та задоволеними. Можливо, причина в тому, що завдяки письму люди краще осмислюють, що відбулося сьогодні, розрізняють, що відчувають і що їм варто робити далі.

5 ідей для особистих щоденників:

Якщо ваша дитина дуже творча, то просто описувати свій день їй може бути недостатньо. Пропонуємо 5 креативних форматів до особистого щоденника.

1. Щоденник ідей. Розвиває креативність, нестандартне мислення та здатність генерувати нове. Мета цього щоденника – записувати усі, навіть найнеймовірніші ідеї. Після цього – за бажанням – можна обмірковувати кроки для їхньої реалізації.

По-перше, школяр детально описує власну ідею. Вже після цього відповідає на запитання: "Які кроки слід зробити, щоб цього досягнути?" та: "Хто і що мені в цьому допоможе?"

Частині дітей простіше ділити аркуш на три стовпчики та виписувати почергово. Хтось повертається до однієї ідеї кілька разів та доповнює написане.

Щоденник ідей мотивує дитину думати, шукати рішення та неодмінно комунікувати з іншими для досягнення цілей. Все це позитивно впливає на соціальні навички школярів.

2. Щоденник емоцій. Розвиває емоційний інтелект, вчить дітей розуміти зв’язок між ситуацією та емоцією. В щоденнику емоцій дитина пише за такою структурою: дата – ситуація – мої емоції.

Запропонуйте малювати, якщо дитині поки складно зрозуміти, що саме вона відчуває. Або ж порівнювати свій стан до улюблених персонажів, речей та явищ. "Сьогодні я почуваюся дуже погано, бо на мене накричала бабуся. Я засмутився і не знав, що робити", "Сьогодні я така щаслива! Мама подарувала мені собаку. І я бігаю по квартирі як Карлсон з мультфільму".

Нехай це будуть навіть дуже прості речення, спрощені пояснення. В жодному разі не насміхайтеся над спробами дитини. Лише так дитина може навчитися: від простого до складнішого. Дорослішаючи, школярі підбирають більш влучні пояснення для опису свого стану, розуміють відтінки настрою.

Гарно, якщо ви разом з дитиною пропишете на ватмані різні емоції, які їй вже знайомі. Запитайте, як проявляється в неї радість та коли вона так почувалася. Не оминайте "складних" станів та емоцій: гніву, злості, суму, образи. Важливо закласти фундамент для розуміння власних емоцій. Нехай дитина зрозуміє їхню значимість.

Кожна емоція має своє призначення в нашому житті, але найперше, що ми можемо навчити дитину, – розрізняти, що вона відчуває тут і зараз. Тільки знаючи, що відбувається всередині нас, можемо давати собі раду з емоційними всплесками.

3. Щоденник вдячності собі. Розвиває краще сприйняття себе та своїх досягнень, вчить довіряти собі та вибудовувати здорову самооцінку. Особливо корисний для сором`язливих та замкнутих школярів.

Ми часто чуємо про щоденники вдячності, де люди описують, за що вони вдячні сьогоднішньому дню та людям навколо. Це гарна ініціатива, яка дозволяє нам тепліше подивитися на світ навколо.

Якщо школярі невпевнені в собі, їм складно знайти спільну мову з однолітками, то, ймовірно, є питання в їх сприйнятті себе. Дитина може не розуміти, що їй добре вдається, які в неї таланти та навички. Щоденник вдячності собі покликаний звернути увагу на себе та власні унікальні риси. Добре записувати бодай кілька пунктів щодня як відповідь на запитання: "За що я хочу подякувати собі сьогодні?" Це можуть бути зовсім крихітні речі, і це – нормально.

Читайте також: Как привить детям любовь к учебе: 5 лайфхаков для родителей

Якщо регулярно шукати відповідь на це питання, то з часом дитина зможе повніше оцінювати себе і легше спілкуватися з іншими, знаючи про те, яка її суперсила.

4. Щоденник добрих справ. Розвиває просоціальну поведінку, емпатійність, бажання допомагати іншим. Навіть маленькі добрі справи записують в такий щоденник, щоб була мотивація продовжувати далі. З таким щоденником дитина хотітиме творити добро.

Бути людяним – це не вроджена риса, а те, що ми свідомо тренуємо все життя. Формат щоденника добрих справ перетворює розвиток емпатійності та людяності в цікаву гру. Ми вчимо дитину регулярно допомагати іншим та помічати можливості для цього.

В регулярності допомагає щоденник. В зауваженні – дбайливі батьки, які гідно оцінюють добрий вчинок дитини.

Малими кроками розвивається емпатійність та вміння поставити себе на місце іншого. Все це дуже корисно, адже ми живемо в суспільстві та взаємодіємо з найрізноманітнішими людьми.

5. Щоденник відкриттів та висновків. Допомагає розмірковувати над тим, що трапилося, розвиває критичне мислення.

Що буде, якщо зізнатися в брехні? Як швидко виконати домашнє завдання, якщо дуже не хочеться його взагалі робити? Що трапилося під час шкільної екскурсії?

З вашою дитиною щодня стається новий досвід. Якщо він осмислений, то дитина запам’ятовує цінні висновки та далі йде по життю легше і з новою мудрістю. Запропонуйте писати про свої відкриття та речі, яким вона навчилася чи усвідомила. Нехай власні правила життя будуть занотовані, а не губляться серед плину днів. Так школярі можуть повертатися до них, трансформувати та піддавати сумніву те, що здавалося очевидним, тобто вчитися протягом життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram