Україна сьогодні переживає часи, які без сумніву увійдуть у підручники історії. Війна, економічні потрясіння, мільйони людей змушені залишати свої домівки й починати все спочатку — хтось у сусідньому місті, хтось у зовсім іншій країні. У такій реальності гроші перестають бути лише засобом до існування. Вони перетворюються на символ безпеки, на квиток до свободи пересування, на можливість утримати родину й подарувати дітям бодай крихту стабільності.

Але що відчуває людина, коли фінансова нестабільність стискає її, немов у лещатах? Коли будь-яке рішення зводиться до простого «аби протягнути ще один день»? Чи можна вирватися з цього замкненого кола виживання?

Історія психологині Ярослави Татмурзінової починається саме з цієї точки.

Вічний мінус

Минуле Ярослави виглядало так, як і в тисяч інших українок: кредити, постійне відчуття провини за будь-які витрати, робота без відпусток і вихідних. Вона й сама не раз ловила себе на думці, що живе у вічному мінусі. «І це було не тільки про гроші, — пригадує вона. — Енергії бракувало, настрою бракувало, сил теж постійно не вистачало».

У такому стані будь-які поради «веди бюджет» здавалися майже знущанням. Бо що рахувати, якщо щодня сприймається як останній? Настрій стрибає від паніки до апатії, а в голові безкінечно крутиться одна й та сама думка: «я знову не впоралася».

Цей досвід знайомий багатьом жінкам. Коли рахунки і зобов’язання тиснуть сильніше, ніж власні мрії чи амбіції, і здається, що життя звелося до виживання, а не до розвитку.

Новий старт у США

Справжній перелом у житті Ярослави стався після переїзду до Сполучених Штатів. Вона опинилася там практично без нічого: без знайомих, без стабільного доходу, без будь-яких гарантій на завтра. Усе довелося починати буквально з чистого аркуша.

«Я зрозуміла: або навчуся знаходити ресурс у собі, або так і залишуся у колі постійного дефіциту», — пригадує вона.

Саме тоді, у щоденному пошуку опори й сенсу, з’явилася ідея, яка згодом перетворилася на авторську методику. Її вона назвала «профіцитним підходом» — способом мислення, що допоміг їй самій піднятися з нуля і згодом став інструментом для тисяч інших.

Суть підходу

На перший погляд усе звучить майже банально: більшість із нас постійно думає про те, чого бракує. Грошей, часу, підтримки, енергії. Ми живемо у відчутті нестачі й рідко помічаємо, що вже маємо. Саме тут і починається «профіцитний підхід» Татмурзінової. Його логіка проста, але парадоксальна — зупинись і подивися на ресурси, які вже є поруч, і зроби їх фундаментом для розвитку.

«У якийсь момент я перестала повторювати собі “мені не вистачає” і почала ставити інше запитання: “що я маю і як можу це використати?”, — розповідає вона. — І тоді все різко зрушило з місця». Ця практика поступово перетворилася на систему, яку Ярослава почала передавати іншим — спочатку клієнтам, а потім і ширшій аудиторії.

Результати

Сьогодні програмами Ярослави скористалися вже понад три тисячі жінок у різних країнах. Та мова не лише про фінансову грамотність чи цифри у таблицях. Насправді йдеться про щось глибше — про повернення відчуття власної цінності.

«Жінка може мати борги у кілька тисяч доларів, — каже вона, — але вже за рік виходити на стабільний дохід у тридцять тисяч на місяць. І це не магія. Це зміна мислення».

Її клієнтські історії нагадують кіно. Ось одна: жінка приїхала в Європу з однією валізою, без мови, без роботи. Здавалося б — тупик. Але минув рік, і вона вже відкрила власний салон краси та навіть взяла помічницю. Інша клієнтка втратила дім і бізнес в Україні. Здавалося, що крапка. Та вона зуміла відновити справу онлайн і працює з клієнтами одразу з кількох країн.

Є й корпоративні приклади. Компанія, що практично втратила ринок, з демотивованою командою та фінансами «на нулі». Після кількох тренінгів із «психології грошей» працівники почали повертати впевненість у собі. Рівень вигорання впав, мотивація зросла. І це одразу позначилося на результатах — бізнес знову став приносити прибуток.

Українки у кризі

Ярослава каже, що найбільше її робота зараз спрямована на жінок у кризових ситуаціях. Вона пояснює це дуже просто: саме вони сьогодні несуть на собі подвійний чи навіть потрійний тягар.

«Ми всі опинилися в режимі виживання, — говорить вона й робить паузу. — Але водночас на нас діти, батьки, документи, заробіток. Іноді здається, що ти маєш бути і берегинею, і воїном, і підприємницею одночасно».

У такі моменти, додає вона, народжується знайоме багатьом відчуття — синдром самозванця. Жінки бояться кожної витрати, соромляться будь-якої помилки і постійно картять себе за «неідеальність».

«Я це бачу у кожній другій клієнтці, — зізнається Татмурзінова. — Але вихід є. Усе починається з простого — з самоцінності. Якщо жінка не вірить, що вона варта більшого, тоді жодні фінансові інструменти не допоможуть. Треба відновити цю віру, і тоді вже можна говорити про гроші, бізнес чи плани на майбутнє».

Науковий і бізнес-вимір

Свою методику Ярослава давно винесла за межі кабінетних розмов із клієнтами. Вона вже встигла презентувати її на наукових конференціях, перекласти англійською і вплести український досвід у глобальну дискусію про фінансове мислення.

«Усе починається з думок, — пояснює вона. — Поки в голові живе “я не заслуговую”, людина приречена топтатися на місці». Тому перший крок — вловити цю установку й поступово замінити її на іншу, більш підтримуючу. Далі — навчитися дивитися ширше на власні ресурси. Це не лише гроші: ресурсом можуть бути знання, знайомства, навіть кілька годин вільного часу чи близькі люди, які готові підставити плече.

Потім настає момент зустрічі з цифрами. Для багатьох клієнтів таблиці та розрахунки виглядають як щось загрозливе й майже ворожнече. Ярослава ж переконує: цифри — не вирок, а підказка, орієнтир, з якого можна стартувати. І лише після цього формується довгострокове бачення — здатність дивитися вперед, навіть якщо довкола хаос.

Ця логіка працює не лише з окремими людьми. У корпоративному форматі вона допомагала знімати напругу в командах, зменшувати вигорання й повертати мотивацію. Недарма у бізнес-напрямі Ярослава вже має понад півтори тисячі клієнтів — від невеликих компаній до великих організацій із сотнями співробітників.

Міжнародне визнання

Сьогодні ім’я Ярослави Татмурзінової відоме далеко за межами України. Вона веде програми англійською, працює з клієнтами у США та Європі й регулярно виходить на сцени міжнародних конференцій. Її контент у соцмережах переглянули вже понад шістсот тисяч разів, а серед тих, хто запрошував її до своїх проєктів, — популярні блогерки з мільйонними аудиторіями: Даша Квіткова, Наталя Литвин та Альона Венум.

Та не лише онлайн-світ відзначає її роботу. У професійному середовищі Ярославу знають як членкиню Всеукраїнської асоціації психологів, лауреатку премії «Гордість професії», авторку низки публікацій. Про її експертність розповідали телеканал «2+2», Woman Magazine, Folga, а також мережа Watsons.

«Я знаю, що можна піднятися»

«Я знаю, що таке залишитися без грошей, без упевненості й навіть без країни за спиною, — каже Ярослава. — Але я так само знаю, що з цієї точки можна піднятися. Саме тому я вірю у свій метод».

Її шлях — це не лише особистий успіх. Це історія, яка дає опору й натхнення тисячам українців, що шукають вихід зі своїх криз. Бо «психологія грошей» у її розумінні — це значно більше, ніж про рахунки в банку. Це про свободу і гідність, про здатність побачити можливість там, де більшість бачить лише загрозу.

Олександр МИРОНЕНКО

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube