Василь Базів

Мені особисто доводилося не раз жити при більшовиках. Найкрутішими серед них були ті перші, що прийшли 1917 року. Ми їх застали. Вони протрималися довго. До 1991 року. Ото були більшовики – 74 роки кермували, що аж "шумел камыш, деревья гнулись".

Відтак після 1991 року, вже за демократії, відродились у новій формі й із новим змістом, і головне – із новими обличчями, все ті ж нев'янучі більшовики.

Першими серед них називалися, уже геть забулося, Народно-демократична партія на чолі із прем'єр-міністром Валерієм Пустовойтенком і його радником Тарасом Стецьківим.

Правляча була партія, тому до її лав за посадами полилися густими каламутними потоками широкі корумповані маси, сподіваючись, що раз партія "керівна і спрямовуюча" – значить то надовго, як було із тими, що Зимовий взяли.

Але пустовойтівське більшовицтво виявилося пустоцвітом. Розвалилося за лічені місяці, й від дніпропетровських більшовиків та їхніх львівських попутників дуже якось скоро залишилося мокре місце.

На зміну вже дзвеніли фанфарами нові більшовики на чолі із самим месією, перед яким народ на колінах ридав на майданах. Нова абсолютна більшість під приватизаційно-державницькою назвою "Наша Україна" заявила про свою претензію на вічність у владі. Україна наша, а не ваша, бо ми – більшовики. Але то був черговий колос на глиняних ніжках. Хто нині може згадати про цих помаранчевих більшовиків, спочилих у Бозі в парламентському мартені, не протягнувши й двох років.

І тут на Печерських пагорбах заявилася дика більшість із донецьких степів. Ці степовики були не половці, а зеки, які небезпідставно назвали себе абсолютною більшістю.

Читайте також: Україна повертається в часи Кучми та Януковича – Портников

Урка в кабінеті першого секретаря ЦК КПУ заявив, що "Партія регіонів" – це перша після КПРС партія, яка виборів не програє і завжди буде в більшості.

Ця партія справді набирала на виборах більше половини мандатів. І здавалося, її пануванню не буде кінця, бо бути у владі урки збиралися не менше, ніж ВКП більшовиків, КПРС. Янукович уже готував свого старшого сина на спадкоємця. Хоча син уже практично правив державою ще при батьку.

Нові більшовики, яким нині простили всі злодіяння, задля влади пішли на те, до чого вони звикли на Донбасі, – на розстріл тих громадян, яким осточортіла їхня більшість.

Вождя б, звичайно, повстанці на Майдані порвали на шматки, як Каддафі, але бойовик із ГРУ Генштабу збройних сил Російської Федерації викрав його із рук бунтарів і вивіз у Підмосков'я. За що отримав від президента Росії звання героя Росії.

Далі йде переможним однотуровим маршем кавалькада нової більшості. БПП – якому малому чи великому злодієві не мріялося влитися всією своєю ненаситною тушею у чрево блоку новоявлених більшовиків.

Ще років так зо три здавалося, що це надовго. По каналах ходили недосяжні на своїй владній висоті порохоботи і плювали зверху вниз на тих, хто не впхався в ситу більшість.

Тепер вони відхрещуються, як чорт від ладану, бо сказати вчорашнім більшовикам, що вони із БПП – то смертельно образити їх, то зірвати з них маску, причому разом зі шкіркою.

Тепер – нова серія. Не отямився ще електорат, як звучать реляції нових тріумфаторів фронтових зведень ЦВК – "Слуга народу" побив усі рекорди "Партії регіонів" у номінації "Більшовик". Хоча й не на багато, але взяли мажоритарників більше, ніж зеки: по списках Зеленський має більше за Януковича.

Читайте також: Зеленський тепер може все: єдине, що вселяє надію – наша бідність

Нечувано від 1917 року могутні чергові більшовики об'явилися на мапі.

Монопартійна більшість. Коаліції не треба. Ми самі – з вусами.

Ну справді, круто, як за дєдушки Леніна.

Але от у цій сазі про більшовиків є заковика – чому ті перші сиділи так довго, а всі наступні – пшик і нема. Просто аж смішно, так мало тримаються-теліпаються. Як сірнички на вітрів гаснуть, не розгорівшись.

Розгадка в цієї загадки більш ніж проста.

І так, якщо є більшовики, то мусять бути й меншовики. І так було за Леніна-Троцького. Але були, та загули меншовики. Хто куди: щасливчики – в ГУЛАГ, а більшість все-таки навпростець на той світ. Ті перші більшовики сиділи так довго з тої простої причини, що вони меншовиків взяли й розстріляли до бісової матері.

Щоб не заважали. Одноосібно ощасливлювати народ. Ліквідували, як загрозу.

Усі перелічені вище наступні більшовики-"одноднєвки" так не могли. Мусили терпіти меншовиків – демократія, єдрьона вош.

 А з меншовиками хіба нацарюєшся?

 Якщо є меншовики, то більшовики при владі – то ненадовго.

Нині уся увага прикута до переможців. Слава більшовикам. Більшовиками слава.

Але у грядущих подіях, як завжди, головну роль гратимуть меншовики. Від них залежатиме – як надовго цей більшовизм, який чим могутнішим видається, тим швидше розсиплеться під ударами чарівних паличок у руках меншовиків.

А гурт меншовиків зібрався хоч і розмаїтий, але все ж бобмезний. Від московського націоналіста Медведчука до українського націоналіста Парубія. Від позавчорашнього реваншиста Шуфрича до вчорашнього реваншиста Порошенка.

Хіба в такій громовій суміші довкруж себе довго почиватимеш на колючих лаврах?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Василь БАЗІВ, Надзвичайний і Повноважний Посол України,
кандидат політичних наук, для UAINFO