Українці закладають камінь за каменем до рукопису про власну етнопсихологію в частині політичної поведінки. Щоразу обираючи "серцем" того, хто "подабається як мужчина", "багатий уже, накрав, то й нам дасть", "наш, бо такий самий простий (дурний), як і ми", "земляк", улюблених акторів тощо, потім дивується й вимагає від тих бути освіченими, чесними, правослухняними, мужніми, рішучими й досвідченими менеджерами, що в області безпеки, що економіки, що міжнародних відносин.

Читайте також: В народі модно обходити закон. Цим вихваляються, на цьому плекають самооцінку – журналістка

І дивитиметься як баран на нові ворота на свій витвір аж до наступного разу. І тоді знову проголосує так само. І знову дивуватиметься й чудуватиметься тому, що сам утнув. А на запитання про інших кандидатів щиро здивується, але не визнає помилки, маючи на кожного з них засвоєне з таких же "національних" ЗМІ тупе й брехливе кліше.

Читайте також: Насєлєніє погодиться на холодильник, навіть якщо він стоятиме в "русском мире" і рубльовій зоні – Дроздов

Граблі – це вже досить примітивний образ. На часі шукати більш ємнішу й глибшу метафору. Якусь суміш генетичної неспроможності до організації політичного життя й державності, традиційну національну закомплексованість і пиху, лінощі, легковірність, заздрощі, продажність й, просто, людську дурість. Добре хоч, що ми не одні такі на світі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram