Борис Херсонський, фото з ФБ

Вчора була дуже сумна дата. 12 серпня 1952 року були розстріляні видатні діячі єврейської культури, що входили в антифашистський комітет, який був активний під час війни...

Серед них були найбільш визначні поети, які писали на ідиш – Перець Маркиш, Іцхок Фефер (на якого падає тінь співпраці з НКВС) Леонід Квітко, Давид Гофштейн… Під час війни ці люди були використані Сталіним для зв’язку із союзниками, щоб збільшити матеріальну підтримку СРСР. Через сім років після завершення війни кат жорстоко помстився тим, хто підтримував його у важкі часи.

Це був заключний розстрільний акорд сталінського терору. Диктатору залишалося жити менше року. За цей час він встиг ініціювати сумно відому справу лікарів.

Пропаганді вдалося вселити такий страх населенню перед "лікарями-отруювачами", що протягом багатьох місяців поліклініки були практично порожніми.

Читайте також: 9 советов для тех, кто хочет вернуться в СССР

Лікарів планували публічно повісити на Червоній площі, після чого "для захисту євреїв від гніву народу" єврейське населення передбачалося депортувати в так звану Єврейську автономну область. Там вже були готові бараки для розміщення депортованих. Але історія склалася інакше. Лікарі були першими, звільненими після смерті Сталіна. Але діячів культури було вже не воскресити.

Мене завжди вражала подібність доль єврейського й українського народу в сталінські часи… Розстріляне відродження української культури. Розстріляна ідиш-культура. Замовчування жертв Голодомору та Голокосту. І навіть карикатури тих часів зображували сіоніста, який обіймався з бандерівцем. До речі, саме тоді реально почалося зближення дисидентів українського та єврейського підпілля. Свідком і учасником цього зближення був я наприкінці 60-х – початку 70-х років.

Читайте також: Українці боролися до останнього й сильніше за інші республіки СРСР – Кіпіані

***

Давно стемніло, вечеря готова, та чайник кипів,

тріснуті тарілки розставлені на клейонці.

О, інтер’єри середини п’ятдесятих років!

Палай, антрацит в кахельній старорежимній колонці!

Патефон на тумбочці. Милиця притулена до стіни.

У шафі нафталін в мішечках з марлі – допомагає від молі.

Давно стемніло. Вечеря готова.

Чарка горілки – найкращі ліки від болю.

Мама пояснює, що означає слово "єврей". Він не зрозумів.

Хлопчик сміється – він учень радянської школи.

Дядя Яша і дядько Куца повернулися з таборів.

А дядько Давид – не повернувся. І не повернеться вже ніколи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram