У світі відбувається масштабна війна – війна за таланти. Всі розвинені країни зрозуміли, що найцінніший ресурс – це люди. І чим більше в державі талановитих високопродуктивних людей, тим вона успішніша.

Україна цю війну програє. У 2020 році заплановано загальнонаціональний перепис населення, тоді ми зможемо чітко побачити масштаби міграції українців. Але вже зараз очевидно, що з України виїжджають як працівники робітничих професій, так і науковці: руки і розум українського суспільства, пише у своєму блозі на сайті "Новое время" засновниця громадської організації "Освіторія" і Новопечерської школи Зоя Литвин. 

З одного боку нам як викладачам та менеджерам освітньої сфери приємно бачити, коли наших учнів та випускників відбирають на стипендіальні програми, коли вони отримують доступ до добре оснащених наукових центрів, розвиненої системи наукової діяльності; але з іншого боку нам шкода, що українські генії розвивають економіки інших країн.  

Поколінням наших батьків за радянських часів, щоб не втрачати цінні кадри, пропагандисти розповідали: "Навколо вороги. За кордоном живуть жахливо. У нас тут краще". Це була брехня. Та навіть тим, хто хотів виїхати, це було вкрай важко зробити. Така система і досі працює в деяких країнах з тоталітарним режимом, але це не наш шлях. Відповідь очевидна: щоб утримати українські таланти тут, треба створити для них такі умови, при яких вони могли б максимально реалізувати себе. Треба конкурувати з США, Європою та Ізраїлем. Чи це можливо? Так, немає нічого неможливого.

Читайте також: Такого відтоку молоді, як зараз, не було ніколи за всю незалежність України – екснардеп

В книзі "Чому нації занепадають?", яка є бестселером New York Times, Wall Street Journal та одною з найулюбленіших книг Марка Цукерберга та Білла Ґейтса, є багато доказів того, що економічний успіх держав не залежить від культури, клімату чи географічного положення. Країни стали найуспішнішими через те, що створили суспільства, де головною цінністю визначили рівні економічні та політичні права кожного. То чи можемо ми створити таке суспільство? Так, можемо. Багато талановитих молодих людей налаштовані дуже патріотично, проте їм доводиться обирати – поїхати і досягти висот у кар’єрі і науковій діяльності, щоб принести якнайбільше користі усьому людству, або залишитись і… сильно ризикнути.

Далеко не всі хочуть покидати рідну землю. Тут їхні батьки, родичі та друзі. З цією землею пов’язані теплі спогади, тут вони відчувають зв’язок з землею. І якщо ми не можемо пообіцяти їм такої ж зарплатні, як в США, та такого ж соціального захисту, як в Швеції або Ізраїлі, то щонайменше ми маємо створити умови для їхньої професійної діяльності та розвитку їхніх здібностей. Людина потребує не тільки матеріальної винагороди за працю, але і поваги оточуючих, визнання здобутків. І це ми можемо дати їм в найближчий час. Ми повинні займатися нашими талановитими дітьми, започатковувати стипендії, влаштовувати конкурси, спеціальні учбові програми, які можуть конкурувати з найкращими закордонними. 

Найважливіше, у що може інвестувати кошти людина, родина і ціла країна — це в освіту. Але ці кошти будуть ефективно витрачені лише тоді, якщо освіта ця буде сучасною, — яка не готуватиме нас до "позавчорашнього дня", а до турбулентного "завтра", яким би воно не було.

Читайте також: Гайдай: Міграція – це дуже добрий лакмус, який показує рівень комфортності життя у країні

Наприклад, в Україні ми спільно з Малою Академією Наук України та Aspen Institute Ukraine провели табір Volt Camp для 32 учнів 8-11 класів, обдарованих у сфері фізики. Викладали їм такі відомі люди, як член Лондонського інституту фізики Пауль Пшеничка; фізик-практик, випускник французької École Polytechnique Ростислав Данило;  чемпіон світу з інтелектуальних ігор із Ізраїлю Олександр Толесніков та інші викладачі. Навіщо це робити? Наша команда  хоче довести суспільству: жодна реформа в Україні не буде ефективною та стабільною без якісної реформи освіти.

Тому освіта має стати абсолютним пріоритетом і в нашій державі, яка хоче розвиватися. І ні, це не просто стаття видатків, а найприбутковіша інвестиція в майбутнє з усіх можливих, хоч і дуже довгострокова. Для прикладу: такі успішні в економічному плані країни як Сінгапур, Корея, Туреччина та Канада починали шлях розвитку саме зі збільшення освітнього інвестування.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram