Друзі, хочу поділитись враженнями та спостереженнями у поведінці батьків та маленьких італійців.

На пляжах – величезна кількість дітей – просто мега-багато, але вони не кричать і не плачуть, що було би дивно, якби я не знала що це можливо.

Сьогодні один маленький хлопчик, рочки 3, наступив на мене в морі. Реакція мами була неймовірна: вона не брала його за "шкірку" і не витягала з води з криками до мене – "куда ты смотришь, могла бы и пропустить". Вона підняла малого, взяла на руки, мене перепросила 5 разів, а сама з ним знову пішла на матрац до моря. Це було так круто, що я сама вже хотіла перепрошувати.

Читайте також: Пізнавальне літо: 7 книжкових новинок для дітей

За маленькими дітьми наглядають не лише мами, але й татки, при чому татків із дітьми – більше. Тут жінка не тягне на собі двох дітей, сумки, парасольку і ще купу іграшок. Якось все дуже порівну, і так органічно розподіллено, що з боку не видно, що хтось когось і до чогось змушує. До речі, в морі за малими наглядають переважно чоловіки)))

В кафешках на пляжах встановлений міні-футбол та хокей. Не по 5 грн за 3 хвилини, а безкоштовно. Малі не сваряться і не зловживають, а вишиковуються в черги і по черзі грають.

Не бачила жодної дитини із смартфоном. Не знаю як це пояснити, але факт.

Читайте також: Як оформити біометричний паспорт дитині – пояснює ДМС

Бачила на одному пляжі двох "сонячних діток". Відпочиваючі не дивились на них "якось дивно", а, навпаки, ставились дуже дружньо, допомагали вийти з моря, дехто підходив і спілкувався із ними і все це так чудово, із усмішками і дуже щиро.

А ви знаєте якісь цікаві історія про батьківство або про татів, які люблять бути татами?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram