На колишньому київському передмісті Забайків'ї, яке частково ще зберігло свій колорит та атмосферу, тихо і затишно. Близкість до Байкового цвинтаря забезпечило певну схоронність старої міщанської забудови.

Одна з вуличок с Кочубеївська Кочубеївська вулиця виникла у другій половині ХІХ ст. і раніше носила назву на честь першопоселенців Кочубеївська вулиця Стоцька. А саме у довідниках "Весь Кіевъ" за 1902, 1903 та 1911 роки вулиця позначена як 1-ий Стоцький пров. Хоча довідник за редакцією А. Кудрицького "Вулиці Києва" подає, що Кочубеївською вулиця була у 1920-26 р., ці дати умовні, оскільки найменування вулиці на честь феодала 17-18 ст у перші десятиліття радянської влади було неможливим.

Читайте також: Угнів на Сокальщині: чим вабить найменше місто України. ФОТО

Без сумніву, ця назва ще царських часів. Логічно було б, що вулиця отримала цю назву у 1909 році у рік ювілею Полтавської баталії, проте могли і пізніше, адже пам’ятник Василю Кочубею та Івану Іскрі встановили у 1914 році, тоді ж могли і вулицю назвати. І дійсно, у довіднику 1915 року вже вказана Кочубеївська вулиця, і стара назва – Стоцький пров. у дужках.

Половину забудови вулиці знесено, разом із усією – Кочубеївського провулку, у 1980-роки у рамках масштабної реконструкції Кіровоградської вулиці (нинішня – В. Брожка).

Донедавна прикрашали вулицю два одноповерхові старовинні муровані (обкладені цеглою) будинки. Один з них, за адресою Кочубеївська, 6-а, зведено було у псевдоросійському стилі, який виражено у характерному цегляному декорі чільного фасаду.

У випуску довідника "Весь Кіевъ" за 1911 рік садиба за номером 6-а належить Фронстовському. А садиба 6-б – Костецькій, якій у 1906 належала вся садиба 6, поки не розділена.

Читайте також: В Криму росіяни фактично знищили палац графині Паніної. ФОТОФАКТ

Здавалося, ще довго стоятиме цей кумедний міщанський будиночок з вертикальними ширинками, півколонками та двома кокошниками на аттику над правою розкріповкою чільного фасаду. Але несвідомі власники вирішили зруйнувати особнячок.

Поряд будують дім з газоблоків, а половину будинку початку 20 ст. знесли. Що буде з другою половиною – невідомо, оскільки там ще живуть люди. Напевно будинок розділений і належить різним особам. Руйнування дозволило побачити конструкцію будинку – він дерев'яний з напівбруса, обкладений цеглою виробництва заводу Якова Бернера.

Минулого року з фасаду символічно зник старовинний артефакт – металева страхова дошка. Наче позбавлений захисту будинок не витримав натиску жлобської забудови.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube