MENU

Китайська реформа охорони здоров'я. Уроки для України

504 0

З 2009 року в Китаї втілюється реформа охорони здоров’я, мета якої — цілковите охоплення населення страховим медичним обслуговуванням, а це майже 1,5 мільярда осіб, або 1/5 населення Землі, пише Олександр Никитюк для НВ.Бізнес.

Надмасштабне завдання передбачає цілий комплекс реформ, що стосуються контролю ціноутворення і дистрибуції медичних продуктів, запровадження медичних протоколів лікування для лікарів, реформування системи первинної лікарської та спеціалізованої медичної допомоги, системи оплати та обліку для медичних закладів і багато іншого, що має підтримати основну і базову реформу страхування.

В Україні реформування охорони здоров'я має куди більш скромні завдання — лишень трохи більше 40 мільйонів людей потребують доступного медичного обслуговування. Китай видається хорошим кейсом для оцінки завдань і складнощів реформування відсталої галузі охорони здоров'я.

Медичне забезпечення до початку реформ у Китаї

Незважаючи на комуністичний режим і номінально соціальний устрій суспільства, в Китаї до останнього часу не існувало загального гарантованого медичного обслуговування. За часів Мао Дзедуна на медичні послуги могли розраховувати тільки міські жителі, а основна частина населення (приблизно 80 відсотків) перебувала поза зоною доступу до медичного обслуговування. Вирішували проблему за революційною необхідністю — в сільську місцевість за рознарядкою спрямовували так званих "босоногих лікарів", які повинні були розділити з селянами їх побут і надати їм бодай мінімальний рівень медичного забезпечення.

Читайте также: На Сумщине врачи 18 часов не могли поставить диагноз четырехлетнему пациенту с болями в животе и рвотой

Тендітну конструкцію соціальних гарантій остаточно знищено з початком економічних реформ в 1978 році, що викликали тектонічні зрушення в соціальному укладі, коли сотні мільйонів осіб зірвалися з насиджених місць у пошуках кращого життя. Одночасно з масштабним переселенням зростав приватний сектор економіки, працівники якого так само, як і переселенці, не мали доступу до гарантованого медичного обслуговування.

На початку 90-х років минулого століття пересічні мешканці міст і трудові мігранти змушені були платити за медичні послуги з власної кишені, а жителі сільської місцевості виявилися практично відрізані від соціального забезпечення. В цей час вдаються до перших спроб реформ охорони здоров'я.

У 2003 році Китай зазнає епідемії атипової пневмонії, яка оголює всі недоліки системи медичного забезпечення та соціальну незахищеність населення. Китайський уряд приймає рішення реформувати охорону здоров'я.

Медична реформа в Китаї

Офіційно медична реформа стартувала в 2009 році і передбачала поступове охоплення страховим медичним забезпеченням зайняте і незайняте міське, а також сільське населення. Формуються кілька страхових фондів, принципи наповнення яких значно відрізняються один від одного.

Страховий фонд зайнятого міського населення поповнюється за рахунок обов'язкових соціальних відрахувань роботодавця і працівника із заробітної плати, які загалом складають 8% (6% роботодавець і 2% працівник). Страхове покриття в такій формі відбувається частково — майже 80-85% від медичного чека, і має страхові ліміти. Страхові ліміти розраховуються в річному перерахунку на людину. Наприклад, в Пекіні річний страховий ліміт витрат стаціонарного лікування не повинен перевищувати 300 тис. юанів, або $42 тис. Страховий ліміт амбулаторних витрат становить 20 тис. юанів, або $2,9 тис. Тобто стаціонарне лікування в $42 тис. на 85% покриє страховка , а 15% оплатить сам пацієнт. Та сама логіка застосовна і до амбулаторних витрат.

Незайняте міське населення і сільське населення здійснює річні відрахування, проте значна частина страхового фонду фінансується державою (на центральному та місцевому рівнях). Страхове покриття дещо менше — від 50% до 75%, залежно від типу медичного закладу. При цьому страховкою покриті практично всі, включаючи дітей і пенсіонерів.

Читайте також: В Киеве не будет запрета невакцинированным детям посещать школы – КГГА

З початком реалізації страхової системи відразу проявилися її недоліки щодо покриття критичних хворих, витрати яких можуть значно перевершувати зазначені вище граничні межі покриття. Тому в 2015 році додатково запровджується страхування від критичних захворювань, пов'язаних з великими страховими виплатами.

Медичним страхуванням користуються понад 95% населення найбільшої у світі країни

Запровадження страхової медицини здебільшого вирішило питання пацієнтів — понад 75% витрат на медичне обслуговування покриваються за рахунок страхових фондів станом на 2018 р. Медичним страхуванням користуються понад 95% населення найбільшої в світі країни. Проте водночас у держави виникла проблема дефіциту страхових фондів. Причому дефіцит цей настільки великий, що лікарні в деяких регіонах просто обмежували обслуговування пацієнтів наприкінці календарного року, коли кошти страхових фондів закінчувалися.

Основними факторами дисбалансу страхових фондів і фактичних витрат на медичне облуговування були визнані:

- організаційні питання з обслуговування тендерів на закупівлю медикаментів;

- високі дистрибуційні витрати фармацевтичних компаній, пов'язані з великою кількістю посередників на ринку медикаментів;

- безконтрольні лікарські приписи по медикаментах.

Для вирішення цих питань профільні міністерства розробляють низку реформ.

На рівні тендерів основним напрямом стає централізація закупівель, коли замовником є не окрема лікарня або місто, а цілий регіон або кілька регіонів. Колективні договори дозволяють значно зміцнити перемовну позицію замовників в отриманні знижки від постачальника. Крім того, запроваджується система контролю за ціновою пропозицією постачальників в різних регіонах з метою унеможливлення цінових маніпуляцій.

Для вирішення питання високих дистрибуційних витрат, більшість з яких були пов'язані з тіньовою частиною фармацевтичного бізнесу (відхід від податків та переведення у готівку коштів для покриття витрат дистрибуції), ухвалюється постанова про два рахунки-фактури, що обмежує рух від фармакологічної компанії (або генерального представника) до конкретного замовника. Отже, між замовником і виробником допускається тільки одна ітерація, тоді як раніше між виробником і лікарнею могло бути до чотирьох або п'яти посередників.

Читайте також: Чи виживуть діти антивакцинаторів?

Задля вирішення питань надмірного використання медикаментів і безконтрольних лікарських приписів Китай запроваджує так звану платіжну систему DRG (Diagnosis Related Group, або Систему групування за діагнозом), за якої страховка має покривати витрати в межах чітко визначеної суми, згідно з діагностичного групування хворого за його основним діагнозом, віком та іншими показниками. Лікар мусить дотримуватися вимог лікувальних протоколів, на підставі яких і розраховуються суми покриття витрат страховими виплатами.

Проміжні результати китайської реформи та уроки для України

Китаю вдалося зробити практично неможливе. За менш ніж десятиліття країна досягла широкого забезпечення медичними послугами свого колосального населення. Зараз на охорону здоров'я витрачається майже 6,5% ВВП, або $800 млрд. Запуск страхової медицини надав значний поштовх зростанню галузі в цілому. На сьогодні саме розвиток ринку Китаю є основним фактором зростання для багатьох світових медичних компаній.

Звісно, не все відбувається гладко. Вищезазначене питання дефіциту страхових фондів залишається нагальною проблемою. Наприклад, курс лікування для хворого на рак завдяки страховому покриттю теоретично може коштувати йому кілька сотень доларів США замість кількох тисяч, але фактично необхідних медикаментів в лікарні немає. І лікарня закуповувати даний препарат не має наміру, оскільки не отримає по ньому кошти. Хочеться вірити, що втілені і ще не завершені реформи, частина з яких була висвітлена вище, вирішать ці проблеми найближчим часом.

Для України досвід Китаю є цінним і показовим. Певно, в експертному співтоваристві більшість схиляється до думки про необхідність запровадження страхової медицини. Страхова медицина дасть позитивний імпульс розвитку охорони здоров'я, дозволить лікарям отримувати гідну оплату за свою працю. Проте, як видно на прикладі Китаю, така складна реформа пов'язана з цілою низкою структурних змін, чимало з яких не до вподоби гравцям ринку.

Сьогодні ми спостерігаємо невдоволення результатами медичної реформи в Україні з боку лікарів і пацієнтів. Важливо усвідомити, що багато нововведень, наприклад реформування закупівель, тендерів, структури надання первинної допомоги, є важливими елементами на шляху стійкості системи охорони здоров'я для її переведення на нові рейки. Будемо сподіватися, що медична реформа в Україні зважатиме на досвід і помилки інших країн і стане успішною.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Олександр НИКИТЮК


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



38022.txt Открыть с помощью Google Документы Отображается файл "38022.txt"
Правила коментування »  

Новини