Вчора, 10 вересня, весь день українські медіа обговорювали самі себе. Мовляв, як можна було так провести конференцію із Сенцовим і Кольченком. Десятки критичних дописів від патріархів журналістики, купа думок, роздумів – загальний розпач і посипання одне одного попелом. Із розпачу виходило, що наша журналістика у кризі. Хм, а що у нас не у кризі?

Загалом, мені не дуже зрозуміло, а яких питань ми очікували від цієї пресконференції. Велика кількість журналістів роками не помічала війну – там є реально цілий пласт журналістів, які писали про що завгодно, але жодного разу про війну. Які питання можуть поставити такі журналісти? Ніякі.

Читайте також: Портников: В Україні влаштували охлократичний переворот. ВІДЕО

Для багатьох Сенцов і Ко були цікаві тільки як наратив, коли вони були бранцями. Що з ними робити в мирний час – для багатьох загадка. Також не зрозуміло, чому всі очікували від доволі непублічної людини феєричного інтерв'ю, такого собі концерту.

Можливо, було б краще дати їм відпочити та не робити з цього шоу. Інакше нашвидкуруч зроблена конференція, такі саме журналістські питання й загальний подив.

Якщо вже говорити про українські ЗМІ, то якість журналістики приблизно відповідає рівню розвитку інформаційного бізнесу. Мінімальні заробітки, велика кількість ресурсів, купа інформаційних помийок, мало реклами у ЗМІ, слабка економіка тощо. А ще на нашому медійному ринку активно працює Росія. Умовні 30–40% контенту йде з російських ЗМІ.

Читайте також: Зеленський із ганьбою програє інформаційну війну

Коли ви слухаєте "вДудя", то десь у цей час ви не слухаєте українського журналіста. Коли ви читаєте "Медузу", то ви не читаєте українські ЗМІ. Без читачів і ринку медіа, нема сенсу робити якісні українські ресурси. Без ресурсів усе зводиться до грантових проектів, які пишуть на зручні їм теми, аби ще дали грошей + ресурси олігархів.

Хочете змін в українській журналістиці? Перестаньте користуватись російськими ЗМІ, шукайте українською, захищайте свій інформаційний простір і всіляко пропагуйте своє українське.

Не треба очікувати дива від журналістики без грошей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube