Моя колонка вийшла у спеціальному номері "Світ у 2021", який НВ робить спільно із The Economist. Це круто. Я радий, що ідеї, які напрацювала наша команда, опублікували в цьому крутому проєкті

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Павло Ковтонюк, повідомляє UAINFO.org.

Але я засмучений через інше. Написав цю колонку українською, і ми просили, аби вона вийшла в оригіналі. Довелося просити довго й наполегливо. Але редакція раз за разом говорила, що не може, і число номер обов'язково має вийти російською, усе без винятку.

Читайте також: Переходь на українську! Лишатися російськомовним означає лише погоджуватися бути переможеним

Це вже саме по собі було кхм-кхм. І я міг принципово не писати. Проте ми з командою вирішили, що все ж вийти важливо. Тема актуальна й важлива, а вдумлива аудиторія НВ важлива для нас. Ми пішли на цей компроміс.

Одначе коли я купив номер, був дуже розчарований. Дійсно, редакційні матеріали вийшли російською, навіть президентова колонка.

Але деякі статті були українською. Це матеріали від спонсорів, тобто реклама.

І тепер я почуваюся ідіотом. Посеред країни України на восьмий рік після початку війни з Росією я переконую редакцію адекватного, прогресивного й, не побоюся цього слова, патріотичного видання не перекладати (!) мою статтю з української на російську.

Читайте також: Припускати, що українці можуть привласнити російську мову – дуже велика наївність. Й ось чому

А потім виявляється, що говорити треба було не з редакцією, а з рекламним відділом. Купити сторіночку й виходити собі українською. Якби знав наперед, так і зробив би, заради цікавості.

Словом, я дуже сподіваюся, [головний редакторе НВ] Віталію Сичу, що в новому 2021 році ви визначитеся з мовною політикою. Бо вже зовсім-зовсім час.

Наратив про те, що українськомовний контент не купують, уже покрився жорстким ісландським мохом. Це створює ефект, що читаючи про "світ у 2021-му" ти реально потрапляєш у 2012-й.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube