Наша країна досі знаходиться в стані інформаційного безладу після низки подій 2016-2019 року і трьох виборчих кампаній. Зі зміною влади з'явилися великі сподівання на зміни в системі, на посилення боротьби з корупцією, на припинення війни тим чи іншим шляхом. За рахунок ефективної роботи та просування можна вдало подати внутрішній і зовнішній аудиторії довгоочікувані зміни.

Люди в середині країни хочуть економічного поліпшення, припинення війни та справедливості у судах. Зовнішні інвестори хочуть зрозумілих та справедливих правил гри, лібералізації ще не лібералізованих секторів економіки і також припинення, як мінімум, гострої фази війни. Треба очікувати, що кожне повідомлення України і навіть позитивний крок завжди будуть розглянуті Росією на предмет наявності проколів і навіть, якщо їх не буде, вони спробують перевернути і показати наші кроки, як проколи. Тому перед рішенням робити той чи інший крок дуже важливо перевіряти:

1. Як його можуть використати проти нас?

2. Чи наш крок підтримає більшість населення?

Логічно буде по важливих кроках робити підготовчу інформаційну компанію по підтримці, постійно вимірювати рівень підтримки населення. Це стосується як реальних дій, так і дій в інфопросторі.

Таким чином, крім роботи над збільшенням інформаційної стійкості населення та відповідям на щоденні інфозагрози має бути скоординована підготовка таких інформаційних кроків, які навіть у випадку перекручень з боку Росії будуть поліпшувати, а не погіршувати імідж.

Кожен з наративів має бути спочатку відтестований. Використовуватися мають виключно ефективні наративи, які мають коригуватися відповідно до результатів тестів та часу. Обрані наративи мають набирати підкріплюючих меседжів не менше 70% національного покриття з частотою 3+ на тиждень. Це говорить про те, що уряду потрібна хороша співпраця з журналістами і ЗМІ. Відповідно представники влади не мають погіршувати відносини ні з журналістами, ні з представниками великих ЗМІ. Але, в той же час, потрібно продовжувати використовувати і новітні прямі медіа технології.

Читайте також: "Неприкрытые насмешки над аудиторией". Как на самом деле работает "1+1"

Але крім захисту внутрішнього українського інфопростору варто не забувати про:

1. Інфопростір Західних країн (перш за все англомовних);

2. Російськомовний інфопростір

На жаль, в обох інфопросторах зусилля України зазнали значних обмежень з 2016 року, насамперед з кампанії проти іноземних журналістів зі "списком миротворця". Саме тих журналістів, які допомагали Україні в 2014 році доносити правду про МН17.

В старій владі чомусь вважали, що якщо влаштувати кампанії булінгу проти журналістів, то погіршення довіри до журналістів дозволить компенсувати зменшення рейтингів влади через низку антикорупційних розслідувань. Підозрюю, що з цих же міркувань було вирішено, що в АТО/ООС на передовій ліпше залишити працювати виключно військових журналістів. Тому і були згорнуті програми на кшатлт ємбедменту (проживання журналістів на передовій) та подібні.

Але це не спрацювало в обох напрямках; з відео, знятим військовими, аудиторія звужується до україномовного сегменту ФБ, декількох сайтів та можливо патріотично-налаштованих інформаційних телеканалів. На жаль, іноземні ЗМІ таке відео скоріше за все не візьмуть, особливо після скандалу з фото з Широкине або з планом "Шатун". Ці скандали нам досі ще аукуються.

Те ж саме відео обстрілів, зняте журналістом незалежного від влади українського ЗМІ (на кшталт, наприклад, Громадського) буде вже мати можливість потрапити в деякі міжнародні ЗМІ, хоча і це не факт.

А ось якщо таке відео зніме журналіст великого іноземного ЗМІ, то це точно потрапить на "перші шпальти" міжнародної преси.

Читайте також: "1+1" вважає одіозного Портнова "правозахисником"

Для того, щоб іноземні журналісти хотіли/могли працювати в нас на передовій та доносити правду про окуповані території, українська влада має відповідно до журналістів відноситися: запрошувати, надавати дозволи та англомовних прес офіцерів, не залякувати викладанням особистих даних (прибрати ті, що вже виклали), бути готовими нормально сприймати конструктивну критику замість того, щоб організовувати проти іноземних журналістів сеанси "масової ФБ ненависті". Владі дійсно треба терміново поліпшувати відносини з міжнародними журналістами.

Крім англомовного інфопростору також потрібно активно працювати і в російськомовному. І тут цікаві приклади не тільки "Настоящего времени", "ВВС", Радіо Свободи" чи "Медузи", але й сайту "Обозреватель", який нещодавно вийшов на 6 сходинку в рейтингу інтернет-видань російськомовного інтернету. І при цьому ще й здобув критику з боку деяких дописувачів в соц. мережах.

Дивно сподіватися вигравати інформаційну війну і одночасно не брати в ній участь. В "Обозревателя" є і українська, і російська версія. І російськомовна виявилася одною з популярніших в російськомовному інфопросторі. По факту приватне ЗМІ робить те, що мав би робити свого часу МІП чи новий МінГум.

В мене взагалі враження, що ФСБ в нас окремо просувало тезу: "ні слова російською, ні слова російським опозиціонерам та опозиційним журналістам, – взагалі не впливати на російськомовний простір і не обговорювати Росію". І її чудово підхопили наші "корисні ідіоти" та "червоні замполіти".

Було це зроблено свідомо чи не несвідомо – це інше питання. Головне, що на жаль, ми взагалі перестали піднімати дискурс про те, що відбувається в Росії і перестали відповідно на її інфопростір впливати. В той же час, як ми знаємо російські телеканали присвячують досить велику частку свого часу обговоренню саме ситуації в Україні. Чому ми самі досі відмовлялися від цього?

Тому дуже вітаю ідею нової влади по створенню російськомовної мультимедійної платформи. Але крім цього треба спонукати і приватні ЗМІ створювати більше контенту російською мовою, утримувати російськомовні версії, та надавати площадки для російськомовних опозиційних спікерів. Ну і чекаємо на запуск Міністерства з гуманітарної політки та групи по свободі слова/роботі з ЗМІ при ОП.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube