Оскільки в Іспанії політичні мачо не в змозі домовитись про коаліцію, громадянам знову доведеться йти на виборчі дільниці. Чи можуть вибори ще щось змінити? Ні, вважає Бернд Ріґерт, Іспанії потрібно щось зовсім інше. Про це пише Deutsche Welle.

Він гарно виглядає, телегенічний, динамічний, уміє себе представити на європейській сцені й може вважати французького президента одним зі своїх друзів. Але в своїй країні прем'єр-міністр Іспанії, соціаліст Педро Санчес зазнав поразки. Недостатньо гарно виглядати на міжнародній арені - потрібно і вдома вміти вести переговори та бути готовим до компромісів.  

Однак саме такого вміння Педро Санчес після виборів у квітні не продемонстрував. Коаліційні переговори з лівими популістами з "Подемос" він вів без усякого запалу. З більшим задоволенням він вступив би в коаліцію з лібералами з політичної партії "Громадяни". Але ті не виявили взаємної любові до соціалістів, а Санчес, зі свого боку, не доклав достатньо зусиль, аби переконати лідера "Громадян" Альбера Ріберу.

Не все залежить від Педро Санчеса

Але не варто винити в усьому Санчеса, також лідери інших партій не виконали те, чого від них очікували. Всі відстоювали виключно власні інтереси. З поля зору випустили головну мету - утворити стабільний уряд для країни, яка щойно перетравила економічну кризу й тепер потребує надійного керівництва. Замість того, щоб продемонструвати відповідальність за державу, політики поводили себе як мачо - пихатіо та не цураючись завдавати один одному вербальних ударів.

Читайте також: Испанию снова ожидают парламентские выборы

Тепер на допомогу знову кличуть виборців, аби знайти вихід із ситуації, в яку країну завели політики: вчетверте за чотири роки в Іспанії мають відбутися загальнонаціональні вибори. Сподіватися, що голосування допоможе змінити розклад політичних сил, не доводиться. Слід очікувати, що й після виборів збережеться патова ситуація, в якій опинились дві лівих, три правих і низка дрібних регіональних партій. Замість того, щоб постійно вибирати нових депутатів, іспанські політичні партії повинні замислитись над тим, що за особистості (а це, до речі, виключно чоловіки!) очолюють ці партії. Лідери п'яти найбільших партій хоча й справляють розумне враження, але в політичному плані вони все ще поводять себе як уперті підлітки й не демонструють здібностей для співпраці.

Виборці це вже давно зрозуміли. Згідно з опитуваннями, 82 відсотки вважають представників політичного класу самозакоханими егоїстами, які зовсім не думають про проблеми громадян. Довіра до демократії зазнала серйозної шкоди. Політичний ландшафт стає сильно роздробленим і тому дедалі більш заплутаним. На такі обставини політики мали б відреагувати готовністю до компромісів.

Зневіра в політиках користується кон'юнктурою

Такий розвиток спостерігається, до речі, не лише в Іспанії, але й в інших європейських демократіях: у Бельгії сформувати коаліцію не вдається впродовж от уже 100 днів. Також  Німеччині знадобилось майже півроку, аби після парламентських виборів 2017 року врешті-решт повернутись до запасного варіанту й утретє сформувати коаліцію між християнськими й соціальними демократами. В Італії лише впродовж одного тижня ще сподівались, що тепер у країні буде лівоцентристська коаліція. Але після того, як деякі бунтівні соціал-демократи на чолі з нарцисом Маттео Ренці грюкнули дверима, і цей уряд опинився під загрозою.

Читайте також: Дипломатию ЕС возглавит глава МИД Испании

В Іспанії більшість лідерів думки погоджуються з тим, що країна потребує стабільної урядової більшості задля подолання трьох наступних викликів: 1) наслідки виходу Великобританії з ЄС для іспанської економіки й туризму; 2) загроза рецесії в Європі та її наслідки для іспанської економіки, якій зараз ведеться доволі добре; 3) суперечка між каталонцями та центральним урядом у Мадриді, яка восени може спалахнути з новою силою, якщо будуть оголошені вироки каталонським лідерам, яким закидають сепаратизм.

Іспанські політики повинні нарешті збагнути, що вибори 10 листопада є останнім шансом для того, аби врятувати довіру до політичного класу. Після цього слід утворити коаліційний уряд. Для цього потрібні будуть не самозакохані егоїсти, а партійні лідери, які вміють вести діалог і готові йти на розумні компроміси.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube