Ґрета Тунберґ

Ґрета Тунберґ прогуляла школу, заради великої мети, звісно. Палкий виступ емоційної дівчинки зі Швеції на Генасамблеї ООН дав підстави не лише поіронізувати, а й зважити, чи справді ми знаємо як вийти зі світової кризи, що поволі, але невідворотно насувається.

Нестача ресурсів і руйнування екосистеми планети може позбавити нас майбутнього. Всіх нас, незалежно, хто за кого голосував і в що хто вірить.

Кумедно, але вона з тієї ж країни, де вперше заговорили про глобальне потепління, але не як катастрофу, а як благо для людства. У 1915 році шведський науковець Сванте Арреніус на підставі власних розрахунків дійшов ідеї, як ощасливити землян і покращити клімат на планеті. Він запропонував спалювати щорічно кільканадцять мільярдів тон вугілля, щоб збільшити вміст вуглекислого газу в атмосфері – це не анекдот! Парниковий ефект спричинить глобальне потепління, що посприяє і підвищити врожайність, і дозволить заселити величезні площі північних територій.

В Україні уряд наважився на сміливий крок – об’єднати два міністерства, і тепер у нас (напевно вперше у світовій практиці) є міністерство енергетики і екології. Згадуються казкові персонажі тягништовхай і подібний до нього крококіт.

Як відомо, головними забруднювачами атмосфери є енергетика та транспорт. Не штука перевести транспорт на електричну тягу, але звідки береться електроенергія для акумуляторів е-мобіля чи двигунів електровоза як не з тих же електростанцій? Електростанції бувають теплові, ядерні, а також відносно чисті й відновлювані сонячні та вітрові.

Читайте також: Марш за клімат – тест на екосвідомість

На жаль, перспективи сонячної та вітрової енергетики хоч і райдужні, проте далекі від здійснення. Вони не настільки вигідні, як хотілося б.

Уже сімдесят років наука успішно освоює кошти на "термояд", проте реакцію ядерного синтезу приборкати ще не вдалося жодній країні. Обіцяний океан дешевої та чистої енергії виявився морем, а море – схожим на Аральське. Академік Курчатов пообіцяв Хрущову запустити токамак в 1960 році, а Хрущов, повіривши, пообіцяв радянському народу "ізобіліє" до 1980-го. Ані токамака, ані світлого майбутнього нема й досі, а науковці обіцяють, обіцяють…

Сонячні електростанції мають низький ККД, який зростає, якщо підняти таку станцію на навколоземну орбіту, і ще більше зростає, якщо розташувати її на відстані до Сонця вдвічі меншій, ніж Меркурій. І навіть якщо вдасться налагодити перекачку енергії на космічних відстанях (надвисокочастотні лазери великої потужності, якими це можна робити, вже не фантастика), то величезні багатокілометрові панелі сонячних батарей космічних електростанцій будуть швидко виходити з ладу через метеоритні зливи. Обслуговувати станції у відкритому космосі, віддаленому від планетних баз, буде складно, а для будівництва доведеться все транспортувати на десятки мільйонів кілометрів.

Між тим забувають, що в Космосі є ще й енергія вітру. Так, на сусідніх планетах: Марсі та Венері. Марс підкупає наявністю потрібних мінеральних ресурсів і можливістю довготривалого перебування людей, але вітри там дмуть нерегулярно й у діапазоні від повного штилю до урагану, а піщані бурі виведуть вітряки з ладу дуже швидко, як і лазерні установки електропередачі.

Інша річ – Венера. Пекло? Так, пекло, але не таке вже безперспективне. Тиск на Венері 93 земні атмосфери, а денна температура становить 450 градусів. Турбіни сучасних теплових електростанцій працюють в умовах тиску пари 90 атмосфер і при температурі 550 градусів.

Читайте також: "Тікати не буде куди!" Як у Києві влаштували Марш за клімат. ФОТО

Головне, що швидкість вітру на поверхні планети один кілометр на секунду, але внаслідок великої щільності атмосфери, він більше нагадує океанську течію й здатен крутити лопаті вітрогенератора з ефективністю гідростанцій. Так, без сумніву, вітрові турбіни венеріанських електростанцій майбутнього мало нагадуватимуть зовнішньо й за конструкцією вітряки сучасності та минулого. Технологічно задача досить зухвала, але не з тих, що не піддається рішенню.

Простий розрахунок дає розуміння, що вся енергія вітру планети Венера дорівнює всім енергетичним потребам населення нашої планети на рівні споживання розвинутих країн.

Звісно, що повністю переходити на цей енергоресурс ми не станемо – це і невигідно, і ризиковано. Диверсифікація енергоджерел необхідна. Не можна віддавати все на монопольне володіння однієї структури. До того ж, якщо одна аварія чи стихійне явище, яких в космосі багато, може вивести з ладу потік енергії для цілої планети. Але реалізація такого проєкту не лише дасть чисте й відновлюване джерело, надійніше, ніж сонячні електростанції в космосі, а й піднесе технологічний рівень нашої цивілізації, стати на щабель вище.

Тоді стануть видніші й нові перспективи, і в Космосі, безумовно, знайдуться ще безмежніші джерела енергії, які дозволять онукам наших онуків пересувати астероїди і супутники планет, створюючи нові придатні для заселення світи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube