Поки українці продовжували створювати меми та карикатури на виступи шведської активістки Ґрети Тунберґ, Україною котилася чергова хвиля смогу, що застилала собою всі прекрасні осінні перспективи та все суще, пише політичний оглядач та публіцист Назарій Заноз в колонці на Радіо Свобода.

Моя двотижнева подорож Балканами добігала кінця. Фліксбас, що віз мене із Будапешта до Кошиця зупинився, аби дозаправитися десь посеред Угорщини. І там, на заправці, я піймав себе на думці, що вперше за останні три-чотири дні відчув, як гарно пахне повітря. Довкола витав аромат осіннього кленового листя.

Так-так, у порівнянні із тим, що довелося вдихати на вулицях албанської столиці та в місцевих маршрутках – аромат угорської заправки видавався незрівнянно прекрасним. Ось цей контраст між повітрям всередині Європейського союзу та за його межами – він страшенно відчутний. Особливо, якщо перед тим довелося їхати на задньому сидінні фургона, що прямує із Саранди до Гірокастри, й мріяти про те, аби якнайшвидше добратися до місця дестинації, бо починає паморочитися в голові від вихлопів застарілого транспорту.

Те саме відчуття переслідує в албанській столиці, Тирані, де в міському просторі відчувається впевнений диктат автомобілів, що легко зрозуміти не лише з кількости машин, а й або повної відсутности з одного боку дороги тротуару, або його наявности, але в дуже вузьких формах, аби ним могла пройти від сили одна людина.

Читайте також: Дороги из отходов. Сможет ли Украина перенять мировой опыт?

Загалом в Албанії свіже повітря в міській межі відчувалося здебільшого на морськім узбережжі та на горбах, порослих дуже красивими хвойними. Благо – і того, і того в країні вдосталь.

Ще раз подібний надмір вихлопів у повітрі я відчув уже, коли повернувся в Україну: спочатку в Трускавці, а потім і в рідній Теребовлі, де середмістям тягнеться дорога міжнародного значення, переповнена фурами та транзитними автівками. Підсилювали ефект ностальгії за угорською заправкою вар’яти, котрі спалювали листя та залишки городини, дим від багать котрих застилав собою місто ще до появи перманентних жовтневих туманів.

Не дарма в рейтингу забруднення повітря в містах Європи Pollution Index 2019 Mid-Year албанська столиця Тирана опинилася на третьому місці, а українське Дніпро – на п’ятому.

Читайте також: Пять причин, почему бизнес не становится eco-friendly

Через це кортить знову згадати про тему автомобілів на іноземній реєстрації як про змарновану нагоду. В українському політикумі немає культури комплексного підходу до питань. Проблеми намагаються заговорити чи відтермінувати замість того, аби раз і назавжди їх вирішити. А соціум легко іде на повідку у влади, дозволяючи їй так діяти. Тому питання екологічної шкоди від старих "євроблях" майже не обговорювалося. Тому за цим не послідувало підняття теми забруднення повітря вітчизняних міст підприємствами й реальної відповідальности тих, хто палить навесні траву, а восени – листя.

А поки в Україні теми заговорюються, а не вирішуються, Ґрета Тунберґ, котра б’є на сполох, хоч і живе в благополучній Швеції, де з екологією куди краще, ця активістка значною частиною вітчизняного соціуму здіймається на кпини.

З таким підходом єдиним сподіванням зостається, що Євросоюз включить екологічні стандарти (не лише автомобільні, котрі де-юре в нас начебто й так діють) у пакет необхідного до виконання перед вступом до ЄС. Як і те, що той ж Брюссель сам і візьметься стежити не лише за модернізацією фільтрів на підприємствах, очисних споруд в містах та полюватиме на піроманів у містах та селах, котрі надихаються спаленим листям та травою, поки інші задихаються та подихають. Бо українцям це все, здається, до шмиги.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube