Володимир Зеленський, схоже, щиро дивується через саму можливість публікації своєї телефонної розмови з Дональдом Трампом

Під час відповідей на питання українських журналістів Зеленський навіть сказав, що розраховував на публікацію лише американської частини розмови й висловив думку, що бесіди президентів незалежних держав не повинні ставати надбанням прилюдності. Оскільки – геополітика.

А як на мене – повинні. Саме тому, що геополітика. Тому що національні інтереси. Розмови президентів – це не їхня приватна справа, як намагався пояснити журналістам Зеленський. Ні, це переговори керівників держав. Держави незалежні одна від одної. Але їхні лідери не незалежні від своїх народів. Або "слуга народу" про це вже забув?

Читайте також: Україні загрожує криза: все через розмову Трампа й Зеленського

Саме тому такі розмови не можуть бути таємними. Саме тому їх мають контролювати відповідні служби. Саме тому вони можуть стати надбанням прилюдності, як це зараз сталося з розмовою Зеленського та Трампа. Тому що представник американської розвідувальної спільноти занепокоївся змістом цієї розмови.

Американської, не української. Представник української розвідувальної спільноти – якщо він узагалі має доступ до президентових розмов – може хіба що анонімно злити якусь бесіду журналістам. Але в нас немає і не може бути ніякої офіційної процедури контролю за діями влади.

Тому що Україна, на відміну від Сполучених Штатів – це фіктивна демократія. А насправді – примітивна пострадянська феодальна автократія. І демократію тут підтримують аж ніяк не вибори, аж ніяк не злагоджена робота інституцій, а народні повстання. Не було б повстань – і навіть ілюзії демократії тут не було б.

Читайте також: Скандальна розмова із Трампом: Зеленський сказав "так" чи не сказав "ні"?

Українці мали би перейматися телефонними розмовами свого президента не тоді, коли Зеленський розмовляв із Трампом. А тоді, коли Зеленський розмовляв із Путіним. Коли виникла тема передачі Володимира Цемаха. Коли ми стали шукати відповіді на запитання, що ще міг пообіцяти український президент російському колезі у відповідь на звільнення заручників. Можливо, ми побачили б, що наші хвилювання є марними. Що Зеленський захищає національні інтереси країни. А, може, переконалися б, що від цих інтересів залишилася одна назва.

Але ми, ясна річ, ніколи – принаймні, поки Зеленський на Банковій – про це не дізнаємося. Не дізнаємося тому, що Росія – така ж примітивна пострадянська феодальна автократія, як і Україна.

Тільки без повстань.

Саме тому тепер Володимир Зеленський остерігатиметься наговорити зайвого в бесідах із Дональном Трампом, Анґелою Меркель або Еммануелем Макроном.

А з Володимиром Путіним український президент може говорити абсолютно спокійно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube