Як рішення Верховного суду Великобританії вплине на британську політику

Після майже місяця очікувань Верховний суд Великої Британії – остання апеляційна судова інстанція країни – виніс остаточний вирок рішенню прем’єра Боріса Джонсона призупинити роботу парламенту (пророгації). Отже, пророгація була незаконною і недійсною, а британські депутати вже наступного дня після оголошення рішення зібралися й продовжили роботу у звичному режимі.

Британський прем’єр неохоче визнав судову поразку, був змушений терміново зателефонувати королеві Єлизаветі ІІ з Нью-Йорка, аби пояснити, що сталося, і вже повернувся додому із засідання Генеральної Асамблеї ООН. Натомість опозиція нині насолоджується черговою перемогою. Із закликами до Джонсона піти у відставку звернулися, зокрема, Шотландська національна партія, Партія Уельсу і Ліберал-демократична партія.

Звісно ж, по-справжньому безпрецедентне рішення Верховного суду не обмежується лише політичними наслідками для уряду й політичних партій. У короткостроковій перспективі воно посилює впевненість у тому, що 31 жовтня Brexit усе ж не відбудеться. А в довгостроковій – може призвести навіть до реформування конституційного ладу у Великій Британії.

Перегляду не підлягає

Що ж саме постановив Верховний суд Великої Британії?

По-перше, призупинення роботи парламенту є об’єктом судового розгляду. А точніше – «межі повноважень радити Її Величності пророгувати парламент», як про це йдеться в резюме рішення. Заперечення цього твердження і було основною тезою представників уряду протягом триденних слухань.

По-друге, в контексті даної справи пророгація є незаконною тоді, якщо вона призвела до «перешкоджання чи запобігання без належного обґрунтування здатності парламенту здійснювати свої конституційні функції як органу законодавчої влади, відповідального за контроль над виконавчою владою». Отже, головним є наслідок пророгації, а не мотив прем’єр-міністра, який її ініціював.

І по-третє, конкретна пророгація, проти якої подали позов позивачі, призвела якраз до таких наслідків. А тому «пророгація була недійсною і такою, що не відбулася. Парламент не було пророговано. Це одноголосне рішення всіх 11 суддів [Верховного суду]». І ще: це рішення оскарженню не підлягає.

Brexit таки відкладається?

У те, що рішення буде винесено на користь позивачів, мало хто вірив. А одностайність суддів не передбачали навіть найбільш сміливі експерти з англійського права. Тож лише зараз починають вимальовуватися наслідки постанови Верховного суду.

Можна стверджувати, що ризик виходу Великої Британії з ЄС без угоди 31 жовтня знизився. За словами європейських чиновників та парламентарів, Британія досі не представила жодного реального альтернативного плану врегулювання проблеми кордону між Ірландією та Північною Ірландією. Схоже, не допоміг навіть ультиматум у 12 днів на підготовку Британією власних пропозицій, який висунули Франція та Фінляндія (нині головує в Раді ЄС).

Читайте також: Борис Джонсон продолжает терпеть неудачи

А пророгування парламенту ще раз – на що в Даунінґ-стрит натякали ще до рішення суду – може боляче вдарити по політичному капіталу британського прем’єра. Послатися на мандат народу, як це часто робить Джонсон у дискусіях про Brexit, уже не вийде: за даними опитування YouGov Poll, 49% британців підтримують рішення Верховного суду щодо пророгації, тоді як не підтримує лише 30%. І, що цікаво, 43% опитаних вважає, що Боріс Джонсон повинен піти з посади прем’єр-міністра країни (проти – 39%). Це черговий козир у руках британської опозиції, передусім – Лейбористської партії.

Поміркований центризм?

Час ухвалення Верховним судом рішення не міг бути ідеальнішим для лейбористів: якраз із 21 по 25 вересня триває з’їзд їхньої партії. Щойно пророгацію визнали незаконною, програму з’їзду оперативно змінили, аби лідер партії Джеремі Корбін виступив на день раніше. Можна не сумніватися: це була суто передвиборча промова, де той прямо атакував Джонсона і пообіцяв привести до влади партію, яка працюватиме для «99% громадян».

Читайте також: Джонсон настаивает на выходе Великобритании из ЕС 31 октября

Тут слід зробити невеликий відступ. Донедавна серед четвірки провідних британських партій за даними опитувань чітке позиціонування щодо Brexit було хіба в єврооптимістичної Ліберал-демократичної партії та відверто євроскептичної Партії Brexit. Електорат двох найпопулярніших партій – Консервативної та Лейбористської – складається як із прихильників, так і з противників виходу з ЄС. І якщо політика прем’єра Джонсона свідчить про перекіс у бік «брекзитерів», лейбористи і далі намагаються не займати чіткої позиції щодо Brexit, натомість апелюючи до соціальних питань. А з понеділка такою є й офіційна позиція партії: вона в принципі проти «жорсткого» виходу з ЄС, виступає за другий референдум щодо Brexit, але на ньому зберігатиме нейтральну позицію.

Усе це важливо тому, що дочасні вибори у Британії відбудуться дуже скоро, найімовірніше – в листопаді (одразу після того, як загроза Brexit без угоди мине). І Джеремі Корбін нині намагається скористатися моментом і вивести свою партію на перше місце для перемоги на виборах. Бо інші опозиційні сили аж ніяк не погоджуються підтримати його як прем’єра в разі оголошення вотуму недовіри уряду Джонсона.

Конституційна реформа

Події, які розгорталися довкола призупинення роботи парламенту та його протистояння з виконавчою гілкою влади, неодноразово називали конституційною кризою. Іронія долі в тому, що одна з найстаріших демократій Велика Британія не має власної писаної конституції. І саме це є одним із джерел конфліктів між різними гілками влади. Brexit лише поглибив їх, викривши низку вад і суперечностей у розмежуванні законодавчих і виконавчих органів.

Читайте також: 

Тож недарма спікер Палати громад Джон Берков у своєму виступі 12 вересня – через кілька днів після початку пророгації – заявив, що писана конституція дозволила б попередити неналежні дії та вказівки виконавчої влади і допомогла б Британії уникнути конституційної кризи, в якій та опинилася через Brexit.

Важко прогнозувати, чи буде ідея писаної британської конституції взагалі втілена в життя. Та якщо проблема Brexit не зникне найближчим часом із обрію британської політики, судових розглядів там точно не поменшає, а конституційна криза від цього напевне не послабне.

Так само невдячною справою було б намагатися передбачити, як розгортатимуться події найближчих кількох тижнів у Британії щодо Brexit і не тільки. За країною, де уряд фактично не має контролю над парламентом і не запропоновано жодного погодженого варіанту виходу з ЄС, цікаво хіба спостерігати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube