Коли у США президентом став Трамп, там був такий поширений мем «I will drain the swamp», тобто я прийду і вичищу це болото. Ішлося про «вичищення» злих чиновників, які весь цей час заважали нам жити.

Це було дуже популярно. Що може бути кращою розвагою, ніж показові звільнення або приниження. А от що було більш важливо, але менш популярно, то це сигнали тривоги від експертів та медіа: поки на сцені принижують якогось нещасного, за лаштунками ідуть атаки на важливі для суспільства інститути.

Головна зброя у цих атаках — знецінення та знищення довіри. Незалежні медіа, які не подобаються владі, почали таврувати «fake news». Незалежних фахівців почали називати «чиїмись людьми», і заміняти на лояльних.

Напевно найбільш яскравими були випадки знецінення інституту безпекових служб. Одного разу Дональд Трамп сказав про те, що його спецслужби кажуть, що Росія втручалася у вибори, але Путін каже, що ні, то як можна йому не вірити. А вчора щось схоже він сказав про нашого президента: він же сказав вам, що ніякого тиску не було, просто розвідка повністю перекрутила телефонну розмову.

У цих атаках вам хочуть довести, що коли інститут (медіа, службовці, спецслужби) не займає сторону влади, то він не є незалежним і взагалі шкідливий. А ще хочуть, щоб ви перестали довіряти цим інститутам

У цих атаках вам хочуть довести, що коли інститут (медіа, службовці, спецслужби) не займає сторону влади, то він не є незалежним і взагалі шкідливий. А ще хочуть, щоб ви перестали довіряти цим інститутам. Щоб ви сказали: ну, може й справді, диму ж без вогню не буває.

Буває. Якщо роблять димову завісу. В Україні теж на всій швидкості іде «draining the swamp» вітчизняного зразка. Багато хто бачить у ньому багато хорошого. Прості люди — можливість для втамування їх голоду до публічних покарань. Технократи та експерти — час для «перезавантаження».

Читайте також: В чому справжня причина непорозуміння у МОЗ?

Першим дуже хочеться вірити, що прилюдне побиття мера Борисполя перетворить це місто на квітучий сад. Другим — що якщо вони зможуть миттєво звільняти людей у міністерствах, то ті одразу стануть такими як у Сінгапурі. Відкриваються неймовірні можливості. Такі неймовірні, що заради них можна пожертвувати один-двома інститутами. Ну, такими невеличкими для початку. Як вільний доступ медіа до роботи влади або нова держслужба у МОЗ.

Щодо останньої, то навіть такі брендові реформатори як Макс Нефьодов або Олександр Стародубцев у своєму фейсбуці схиляються до компромісу з болото-вичищальною машиною. Може, і справді це внутрішня сварка заступника міністра та керівниці директорату? Так же буває: люди не сходяться характером. Зрештою, не буває ж диму без вогню. І взагалі, коли іде Велике Перезавантаження, часом страждають хороші люди. Таке собі необхідне зло.

Так думати дуже зручно. Але ситуація у МОЗ — це не внутрішня сварка. За два роки там побудували державну службу нового зразка. Було наново створено п’ять директоратів політик — так як це працює в країнах ЄС. Працювати туди прийшли якісно нові люди. У минулому житті вони керували благодійними фондами і допомагали важкохворим, будували великі волонтерські організації, були ефективними менеджерами у бізнесі. А ще — очолювали зразкові відділення у лікарнях, де уміли лікувати без хабарів, були офіцерами патрульної поліції і навіть оперували у бліндажах під обстрілами на війні. Кожен з цих держслужбовців пройшов шість складних етапів конкурсу, деякі проходили їх з другого або третього разу. Потім вони проходили навчання про те, як працювати згідно із законом та процедурами, і як працювати коли приходить нове політичне керівництво. Це — не недолугі «чиновники» з передвиборчих програм і ток-шоу. Це люди з експертизою, досвідом і хребтом.

Таких людей не можна примусити. Їх можна лише переконати, надихнути, повести за собою. З ними абсолютно неможливо працювати совковими методами або за допомогою роботи-по-понятіям часів Богатирьової.

Але у МОЗі спробували. Коли слухаєш запис розмови заступника міністра з директоратами, пам’ять швидко відтворює в усіх деталях часи, які за останні роки ми встигли забути. А дарма. Як виявилося, вони ближче, ніж здаються і цілком можуть повернутися.

Та у міністерстві швидко переконалися, що коли політик пропонує щось з тих часів, або суперечить закону — службовці не промовчать, не опустять очі в підлогу і побіжать виконувати. Вони не будуть розвертати курс на сто вісімдесят градусів без застережень, а будуть попереджати, наводити аргументи і доводити. Ніколи не будуть працювати у стилі «ти начальник — я дурак, я начальник — ти дурак». Для них начальник — це інтереси пацієнта, а дурак — це некомпетентна людина.

Їх проблема в тому, що раніше їх запевнили, що в державі буде нова держслужба, і країні потрібні саме такі люди як вони. Саме тому вони залишили свою комфортну роботу, і вирішили попрацювати на державу. А тепер бачать, що їх обманули. Культура, замінити яку вони ішли, повернулася і намагається вичавити їх.

Те, що держслужбовці стали захищатися публічно зовсім не означає, що вони діють політичними методами, як каже хтось. Навпаки, це мужній і правильний вчинок. Не сумніваюсь, що вони добре розуміють, що вийти у медіа — це серйозно ризикувати своєю роботою. Але вони захищають не себе, а інститут нової державної служби, яка щойно народилася, але уже має усі шанси загинути. Робити це усіма доступними засобами — виправдано.

Читайте також: Медреформа. Що вже відбулося і що буде далі

Поки що вони у цій боротьбі самі. Якщо вони програють, якщо будуть звільнення і нова держслужба у МОЗ буде зруйнована — наслідки будуть гіршими, ніж здається тим, хто готовий на такі жертви. Для початку, виконати політичні обіцянки не вийде. Ані другий етап медреформи, ні обіцяну систему трансплантації у заявлені терміни запустити буде неможливо.

Подумайте, які люди будуть готові прийти у директорати на місця звільнених. Чи піде туди успішна людина з громадськості або бізнесу, якщо знає, що при першій спробі аргументів до своєї позиції перед нею будуть розмахувати «аудитом» або попросять на вихід?

У найближчі дні дії міністра, уряду та прем'єра будуть важливим сигналом усім новим держслужбовцям — діючим та майбутнім. Перший варіант — буде чітка позиція що нову держслужбу треба захистити, а прояви «менеджменту» 90-х у новому уряді неприпустимі. Можливо, кадрові висновки всередині політичної команди МОЗ. Урегулювання ситуації.

Другий варіант — оголошення конфлікту «внутрішньою сваркою», мовчазне визнання держслужбовців «необхідною жертвою» Великих Змін, на узбіччі яких не пощастило опинитися МОЗ. Ну, що поробиш, щастить не всім.

Перший варіант я називаю «захистити своїх». Він непростий, бо треба захищати цінності. Але, якщо відверто, другий варіант я вважаю більш імовірним. Там немає складних рішень.

Зате там будуть серйозні наслідки. Як мінімум, зелене світло для тих, хто хоче повернути МОЗ у «старі добрі часи» та у руки «старих добрих людей». А може, і не тільки МОЗ.

Та найгірше не це. Якщо здати один важливий інститут — обов’язково прийдуть по наступний. Останнім акордом буде знецінення незалежності самого уряду. Її теж принесуть у жертву якійсь більш важливій цілі заради народної любові. Але як у тій притчі, навколо уже не залишиться нікого, хто міг би за неї заступитися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube