Відеозвернення, в якому президент Зеленський намагався пояснити рішення Києва про імплементацію "формули Штайнмаєра", знову продемонструвало – очільник держави продовжує жити у власному світі, який не має нічого спільного з реальністю.

Зеленський стверджує, що імплементація "формули Штайнмаєра" була необхідна винятково для того, щоб розблокувати зустріч у "нормандському форматі". Але одночасно він не пояснює ані нам, ані самому собі, навіщо йому так необхідна ця зустріч чотирьох лідерів. Або – якщо вже бути зовсім точним – зустріч із Володимиром Путіним. Що саме має відбутися на цій зустрічі, що Зеленський так до неї прагне? А якщо немає ніякого конкретного результату, то навіщо її проводити?

Читайте также: "Про що говорити?" "Слуга" Яременко вважає, що Зеленський усе "вичерпно пояснив"

У цьому сенсі Путін, який говорить про можливість проведення зустрічі лише в разі досягнення на ній конкретного результату, видається значно логічнішим, аніж  Зеленський. Тому що Путін себе не обманює. Путін хоче примусити Зеленського до нових і нових поступок. І врешті-решт – до тієї самої капітуляції, про яку вчора говорив на російському телебаченні ватажок загарбників ОРДО Пушилін. І поки в нього все виходить – видача Цемаха, "формула Штайнмаєра". Що далі? Прямі перемовини з маріонетками Кремля під виглядом консультацій із "українським суспільством"?

Втім, я зовсім не стверджую, що Зеленський піде на такі поступки. Цілком можливо, що в українського президента дійсно є "червоні лінії", які він не хоче – або боїться – перетинати. І ці "червоні лінії" пов'язані з неможливістю проведення виборів на окупованих територіях за присутності російських військ і без забезпечення повноцінних умов для такого проведення – українське законодавство, українські партії, українські медіа, безпеку громадян, умови для голосування біженців тощо. Але в Путіна на ці вибори зовсім інші погляди й зовсім інші плани. І чим більше Зеленський говорить про свої "червоні лінії", тим менше в нього можливостей "домовитися" із Кремлем. Із Путіним можна домовлятися тільки на умовах Путіна.

Читайте також: Портников: Зеленський для Путіна – інструмент дестабілізації та ліквідації України

Зеленський може переслідувати інші цілі, в яких, утім, теж немає нічого нового – продемонструвати свою миролюбність західним партнерам, виманити Путіна на зустріч, аби показати: він виконує всі умови російського колеги, а той виступає з неприйнятними вимогами. Але Путінові не так складно розкусити цю дитячу хитрість – тим паче, що Зеленський ділиться нею на всіх "закритих" зустрічах, стенограму яких мають навіть школярі, не те що російські спецслужби. Кремль тепер відсуватиме терміни проведення зустрічі в "нормандському форматі", висуваючи нові й нові вимоги. А Макрон скаженітиме, що зустрічі не виходить і тиснутиме на Зеленського. А Зеленський хвилюватиметься, що ніяк не вдається виманити Путіна на зустріч й обхитрити його, й ітиме на нові й нові поступки, здійснювати нові й нові помилки. А Путін тішитиметься – бо все це дійсно дуже смішно, якщо дивитися із Кремля. Кумедно, я б сказав.

Зеленському варто зрозуміти, що він – не великий хитрун, який завтра обдурить Путіна й усіх інших, а просто клієнт досвідченого чекіста, який використовує його его для знищення України. Йому варто прислухатися до логіки тих, хто збирається біля його офісу й вимагає зупинити капітуляцію. Прислухатися просто тому, що ці люди можуть бути значно більшими реалістами, ніж він сам і його оточення. Тому що вони вже проходили всі ці "курси миролюбності" та спроби обдурити Путіна у 2014–2016 роках, тоді, коли Зеленський і його друзі політикою не цікавилися.

Рейтинг – це ще не розум. Це просто підтримка неосвіченого, наївного й далекого від розуміння реалій населення, яке завтра може захопитися новим кумиром. Як дитина захоплюється новою іграшкою, коли стара їй набридає. Цю воду в решеті довго не втримаєш. Зеленському час перестати думати про рейтинги й почати думати про Україну.

Звичайно, якщо доля цієї країни цікавить його більше, ніж соціологія.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube