Тільки за вересень 2019 року в Києві утворилось 3575 нових сімей. Українські молодята охоче зареєструють свої стосунки, адже це не тільки певні гарантії для кожного з них, але й прояв абсолютної довіри та любові. Обітниці під час реєстрації одруження любити та піклуватися  одне про одного  – не просто слова, а своєрідний договір між парою, який вони скріплюють поцілунками та підписами в документах.

Із моменту реєстрації шлюбу подружжя набуває право власності на майнові та немайнові права.

Які саме, давайте розглянемо конкретніше.

Згідно зі ст. 49-56 Сімейного кодексу України до особистих немайнових прав подружжя належать:

1. Право на материнство та батьківство.

Стати батьками – природна потреба і природне право як жінки, так і чоловіка.

Зазвичай пари ще до одруження обговорюють питання спільних дітей. Проте в офіційному шлюбі це питання захищено на законодавчому рівні (ст. 49 та 50 Сімейного кодексу України гарантують права жінок та чоловіків на батьківство).

Тож відмова чоловіка чи дружини від народження дитини або нездатність до народження дитини також може бути причиною розірвання шлюбу.

2. Право наповагу до своєї індивідуальності.

Люди знаходять одне одного серед численних мас саме за якимись особливостями – чи то у зовнішності, чи в особистості. Тому і для сімейного щастя важливо поважати неповторні риси, уподобання та звички одне одного.

Читайте також: Что нужно оставить в прошлом ради лучшего будущего?

3. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток.

Кожна людина для гармонійного життя повинна постійно розвиватись. Це може бути додаткова освіта, реалізація своїх здібностей на різних секціях чи центрах дозвілля.

4. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до органу державного реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвище другого з подружжя. У цьому разі орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове свідоцтво про шлюб.

5. Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї.

Хто буде гуляти з домашніми улюбленцями, прибирати в домі та готувати їжу? Всі ці питання вирішує ніхто інший, як саме подружжя. Пара має право самостійно розподіляти між собою обов’язки в сім’ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Це допоможе уникнути диктатури з боку одного з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;

6. Право дружини та чоловіка на особисту свободу. Це означає, що дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання, а також повинні вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.  

Кожен із них має право припинити шлюбні відносини. Необхідно пам'ятати, що примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність, і може мати наслідки, встановлені законом.

Окрім прав, у подружжя також існують і обов’язки

• спільно опікуватись побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги;
• спільно дбати про матеріальний добробут родини;
• створити для вагітної дружини умови для збереження її здоров’я і народження здорової дитини; а дружині-матері – умови для поєднання материнства зі здійсненням нею інших прав і обов’язків.

Особистісні права більше спрямовані на моральні якості пари. Проте, які б хороші не були стосунки, вони не гарантують, що надалі не виникне майнових спорів. Тож, окрім особистих немайнових прав і обов’язків, подружжя мають і відповідні майнові права та обов’язки.

Пам’ятайте, реєстрація шлюбу не припиняє права власності на майно, яке належало дружині та чоловікові до цього моменту.

Сімейний кодекс України встановлює два види власності подружжя

• особиста приватна власність дружини і чоловіка;
• спільна сумісна власність подружжя.

Що є особистою приватною власністю чоловіка, дружини?

• майно, яке вони набули до шлюбу;
• майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали дружині чи чоловіку особисто;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• премії і нагороди, отримані за особисті заслуги;
• кошти, одержані як відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;
• страхові суми, одержані за обов’язком або добровільним особистим страхуванням.

Кожен із подружжя самостійно розпоряджається, володіє і користується належним йому майном. Проте не варто забувати про інтереси сім’ї, насамперед дітей. Це означає, що право власності одного з подружжя не є правом, здійснювати яке він може лише відповідно до свого інтересу.

Попри досить розширений перелік особистих майнових прав подружжя,  існує власність, яка вважається спільною.

Відтак, спільною сумісною власністю вважається майно, набуте подружжям за час шлюбу. Кожен із подружжя має рівне право щодо такого майна. Подружжя користуються рівними правами на майно, набуте за час шлюбу.

Ця норма діє навіть тоді, коли один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, здійснював догляд за дітьми, навчався, хворів чи з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (доходу). Проте все ж таки працював на благо родини.

Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу України об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обігу, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за взаємною згодою.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Навіть більше, незалежно від розірвання шлюбу колишнє подружжя має право на розподіл спільної власності. Частки подружжя у спільній сумісній власності є рівними, якщо інше не передбачено договором між ними.

Читайте також: Нужно ли бояться впускать мужчину в свою жизнь, если у вас есть ребенок

Законодавством також передбачені права та обов’язки подружжя по утриманню один одного. Як правило, цей обов’язок виконується добровільно. У разі невиконання цього обов’язку чоловік або дружина, що потребує матеріальної допомоги, має право по суду вимагати надання утримання (аліментів) від іншого, якщо останній спроможний їх надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу.

Проте спекулювати цією нормою не вдасться.

Законодавець виділяє конкретні категорії осіб, які можуть розраховувати на утримання (аліменти подружжя):

• непрацездатні чоловік чи дружина. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи;
• чоловік чи дружина, у якої заробітна плата, пенсія та інші доходи нижчі за прожитковий мінімум;
• дружина під час вагітності та протягом трьох років після народження дитини (якщо дитина має недоліки фізичного чи психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років);
• чоловік, із яким проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років (якщо дитина має недоліки фізичного чи психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років);
• чоловік або дружина, з ким проживає дитина-інвалід.

Не має права на утримання той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку з вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Знайте свої права та вміло ними користуйтесь!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube