"Ми – те, що ми їмо", – люблять повторювати дієтологи і коучі вегетаріантсва та суперфудів. Однак ця фраза мені подобається більше у культурологічному аспекті. Ми – це відображення культурного продукту, який споживаємо, тобто найкраще нас характеризує наша улюблена культурна продукція.

Ніде правди діти, українці найбільше споживають саме телепродукт. Наприклад, за даними КМІС, у 2019 році 74 % українців отримували інформацію про ситуацію в країні і світі з телевізора. І буде доволі наївно вважати, що після отримання інформації усі дружно вимикають ящик (чи точніше плазму). Ні, українці поглинають і розважальний контент, тому саме телеефір – це і є основний канал споживання культурних продуктів.

За даними Індустріального телевізійного комітету, у першому кварталі 2019 року п’ятірка найрейтинговіших каналів України – це "Україна", "1+1", "СТБ", "Інтер" та "ICTV". Ось видовища, яких вимагають разом з хлібом. Ось основні монополісти, що виграють нерівну боротьбу з театрами, бібліотеками та філармоніями за увагу широких мас.

Найбільше телевізор дивляться під час і після головного випуску новин. Саме після новин починається так званий праймтайм, тобто найбільш престижний час, коли канали показують найрейтинговіші і найпопулярніші програми і коли найбільше заробляють на рекламі.

Читайте також: Нацрада просить суд анулювати ліцензію NewsOne

Праймтайм найпопулярніших каналів може дати доволі вичерпний культурологічний анамнез країни. Саме цим ми зараз і займемося. Для аналізу я взяв телепрограму за вівторок 17 вересня:

Канал "Україна":

"Говорить Україна" – це соціальне ток-шоу. Ідея його така: українці приносять брудну білизну, сімейні травми, збочення і кримінал у студію, а групка експертів під оплески авдиторії і осудливі коментарі ведучого у всьому цьому копирсаються. 

"Любі діти" – це серіал виробництва каналу "Україна": "Віра виходить на пенсію і вирішує відвідати дітей, що живуть в столиці. Вона впевнена, що у неї дружні і успішні діти, які досягли багато чого в житті. Але з’ясовується, все далеко не так"… Знову соціалочка, але цього разу художня – та ж сама брудна білизна, розвалені сім’ї, хто з ким, як і скільки разів. До речі, серіал повністю російськомовний, хоч і знятий в Україні. 

Канал "1+1":

Хто би сумнівався, звичайно, серіал "Сваты" від "Кварталу 95" – відомий гумористичний серіал… який не потребує представлення. Його головними героями є 2 сім’ї: Будьки та Ковальови. Вони кардинально різні: якщо Будько – сільські провінціали, то Ковальови – міські інтелігенти. Доля зводить їх разом, бо їхні діти одружилися. Ну, в місті, ясна річ, живуть Ковальови, а не Коваленки, а в селі – Будьки, а не Будьонні. Фірмовий пласкуватий квартальний гумор, усе російською мовою, щоб можна було втюхати на всій одній шостій суші.

Прикметно, що серіал був заборонений від 2017 року, бо в ньому знімалися російські актори, що не шанували український суверенітет. Але головний квартальник став Президентом, і бан відразу випарувався, а український глядач з вдячністю накинувся на цей продукт.

Після "Сватів" показували "Міняю жінку" – шоу, коли у двох сім’ях (як правило, з різним стилем життя і рівнем достатку) міняються дружинами на тиждень. Це шоу придумали в Америці у 2004 році, але воно гарно лягло на наш ґрунт. Показують уже 14 сезон. Побут, різні регіони, стереотипи, соціальна нерівність.

Канал "СТБ":

"Наречена для тата" – реаліті-шоу, мета якого допомогти чоловікам, які залишилися одні з дитиною/дітьми, зустріти свою кохану. Глядач занурюється у життя людей, спостерігає за спробами зав’язати стосунки. 

"Выбор матери" – російськомовний серіал, знятий для "СТБ", та ж сама улюблена соціалочка: восьмирічна Інна, що живе з матір’ю та вітчимом, що знущається над пасербицею. Вона часто приходить у школу із синцями, усі заплющують на це очі, крім вчительки Єлєни…

Канал "ICTV":

"Надзвичайні новини" – після звичайного випуску новин канал показує ті новини, що найбільше цікавить людей – грандіозні ДТП, бійки, пияцтво, вбивства, аварії, скандали.

"Гражданская оборона" – це контрпропагандистська передача, яка показує усі прєлєсті життя в Росії та під її окупацією. Передача виходить російською, оскільки таргетована саме на російськомовну аудиторію.

"Вскритие покажет" – російськовомний серіал виробництва "ICTV" про судмедекспертку Інгу і оперативника Олега, що ведуть розслідування, затримують і ганяються за злочинцями. 

Канал "Інтер": 

"Вещдок. Особый случай. Семейная хроника" – оповіді про кримінальні історії, які так і не розкрили б, якби не інтуїція детектива. Продукція "Інтера" із залученням російських акторів. Російською мовою.

"Следство вели… с Леонидом Каневским" – серія документальних фільмів про кримінальні справи часів СРСР, продукція російського каналу "НТВ".

Читайте також: В окупованому Криму Росія повністю "глушить" українське радіо

Якщо підсумувати, то українці люблять позаглядати у чужі вікна, покопатися у брудній білизні, шукаючи традиційні цінності – секс, вбивства, інтриги, скандали. Українці неперебірливі і можуть усе це споживати російською (ну, або навіть російського виробництва). Ну, а виробники знімають російською, бо так простіше продавати продукт на ринку СНД. 

Звинувачувати у цьому стані справ канали не зовсім справедливо. Минули ті часи, коли партія визначала праймтайм. Тепер його диктують смаки авдиторії. У праймтайм показують те, що найбільш популярне, а отже, підвищує ціну за рекламу. 

Після перегляду українського праймтайму я придумав сюжет, який зацікавить найширшу авдиторію: мешканець спального району Іван Хахлових (внучатий племінник Булгакова) живе з дружиною, що приїхала з села, Горпиною Безхатько. Іван зраджував дружині з вчителькою їхніх дітей. Діти зняли усе на смартфон і показали матері. Дружина також зраджувала Івана з багатим начальником, і той замовив на Хахлових кілера. Кілер не встиг пришити Івана, бо той п’яним на швидкості протаранив зупинку з людьми. У суді справу зам’яли, бо коханець дружини мав там зв’язки. Він хотів, щоб Івана випустили на волю, і кілер його таки вбив. Послуги кілера були оплачені, а так гроші би пропали. Продовження дивіться завтра на нашому каналі… 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube