Давайте я вам поясню, чому так важливо відстежувати протягування ринку землі в Україні. І чому так важливо цього не допустити.

Перш за все, я назву вам три цифри.

– 85 трлн. дол. Стільки становить номінальний світовий реальний ВВП за 2018 р. (IMF та Statistic Times). Це обсяг виробленого в світі товару.

– 135,24 трлн. дол. Стільки становить т. зв. глобальний ВВП також за 2018 р. (Statistic Times), який включає в себе послуги і цінні папери, підкріплені активами (перша цифра сюди теж входить).

– 1,2 КВАДРИЛЬЙОНИ доларів обертаються на фінансовому ринку (MarketWatch). Це лише оцінка по деривативам – спеціальним цінним паперам, які підкріплені кредитними чи іншими зобов'язаннями. Наприклад, зобов'язання України виплачувати частку ВВП як дохід по варрантам (цінним паперам, випущеним за результатами "реструктуризації Яресько") – це деривативи.

Тобто, фінансовий ринок деривативів більше ніж в ШІСТЬ разів більший, ніж реальна промисловість всієї планети. Просто зупиніться, і уявіть собі цю картинку. А весь фінансовий ринок планети іще більший і не піддається точній оцінці.

Треба сказати, що це не така вже й дивина. Так уже було в історії.

В Ісландії перед Світовою Кризою 2008 року фінансовий ринок в сім разів перевищував реальне виробництво. Так от в результаті фінансової кризи перегрітий ісландський ринок лопнув. Країна попросту не мала де взяти стільки грошей, щоб забезпечити роздуту фінансову бульбашку. Ці гроші світові фінансові організації намагались повернути, загнавши Ісландію в боргову яму. Але ісландці змогли від цих виплат відбитись – завдяки їх активності і твердій позиції їх уряду Европейський Суд прийняв рішення, що борги, утворені під час глобальної кризи, оплаті не підлягають. Кому цікаві деталі, я дам в першому коменті лінк на свою статтю по Ісландії.

Читайте також: Три чверті українців проти продажу землі та за "земельний" референдум, – дослідження соцгрупи "Рейтинг"

Світові фінансові організації з цього кейсу зробили висновок. І вирішили вкласти "гарячі" спекулятивні гроші в щось, що не буде втрачати цінності під час світової фінансової кризи. Криза 2008 року показала, що нерухомість не є достатньо цінним активом, а золота в світі стільки немає – всього 190 тис. тонн, що по ціні 40,2 млн. дол. становить всього 7,6 трлн. дол. А вам треба кудись подіти порядка квадрильйона "гарячих" грошей. Адже після кризи вони "згорять", і чільну їх частину повернути не вдасться – завдяки використанню кейсу Ісландії як прецеденту.

Так от єдиним активом, який не втрачає цінність під час фінансової кризи – є плодюча земля. Це актив абсолютної цінності, тому що його кількість в світі тільки зменшується. Я уже писав, що десь третина земель в світі або уже виснажена, або знаходиться на межі виснаження. Це також актив, який сам по собі генерує прибуток – бо земля здатна створювати додану вартість. Ідеальний актив для збереження гарячих, нічим не підкріплених, грошей.

Особливо напередодні масштабної фінансової кризи, яка зараз насувається на світ.

Просто треба знайти ідіотів, які не бачать різниці між землею і рухомим майном, задурити їм голови і скупити у них побільше цього надцінного активу. І таких ідіотів в світі, як виявилось, багато. Особливо в країнах третього світу, де досі дивляться на вільний ринок крізь рожеві окуляри сторічної давнини і вірять в існування "невидимих рук".

Масова скупка земель називається терміном "land grabbing" (скваттерство, захват земель). Точного юридичного визначення у цього терміна немає. Але це не значить, що немає самої події. Єдиним аналітичним центром в Україні, який помітив цей феномен і привернув до цього увагу громадськості на сьогодні є Growford Institute. Минулого тижня він розробив грунтовний звіт на цю тему і організував Круглий Стіл, на якому вперше в Україні прозвучав сам термін і страшна статистика. З вашого дозволу, я трохи поцитую той звіт (повний варіант теж дам в коменті).

За даними Land Matrix Partnership за останні 12 років в світі було "поглинуто" корпоративними потужностями приблизно 250 млн. га. плодючих земель. Рекордсменом є Індонезія – там "чохом" було поглинуто 1 млн. 600 тис. га. землі. Наступними йдуть Мадагаскар (1 млн. 300 тис. га.) та Філіппіни (1 млн. 240 тис. га). Це все одномоментні масові викупи.

В жодній країні, де відбувались такі масові скупки, не відкривалось на продаж більше 3-4 млн. га. землі. Україна збирається виставити 42 млн. га. орної землі. Ви собі уявляєте, якого обсягу "шведський стіл" збирається накрити Україна? Та на нього злетяться бажаючі з усього світу. І вони дадуть на аукціоні будь-яку ціну, тому що альтернатива – повне "згорання" грошей, якими вони оперують. А земля – надійне капіталовкладення.

Читайте також: Хто і для чого хоче скупити українську землю

Але можливо, така масова скупка означає величезний ріст виробництва, корпоративні вкладення і все таке? Адже це приватний власник, а отже – ефективний.

Змушений вас розчарувати. Після масової скупки землі фінансові установи обробляють тільки той обсяг, який необхідний для підтримання землі у власності – тобто, виплати ренти або інших податків. Саме з міркувань максимальної ефективності - таким чином земля "сама за себе платить", і стає чистим депозитним активом. І це, як правило, дуже невеликі обсяги. Ось ще кілька цифр:

– Картель індійських корпорацій в Танзанії викупив чохом 300 тис. га. Обробляються із них реально всього 1 тис. га.

– Корпорація Olam International (до речі, великий транснаціональний агрохолдинг) в Габоні нагромадив 300 тис. га. Обробляє лише 50 тис. га.

– Ще один агрохолдинг, Equatorial Palm Oil, викупив в Ліберії 600 тис. га. Реально обробляється не більше 50 тис. га.

Ще раз: земля є унікальним типом актива, який збільшує свою вартість незалежно від її обробітку. Тому фінансова корпорація може її взагалі не обробляти, а її вартість буде дедалі більше рости.

Ви можете мені зауважити – що це дика Африка, а у нас цивілізована Европа. Що ж, у мене погані новини – в Европі ситуація аналогічна.

За підсумками першого етапу земельної реформи в Польщі, який завершився в 2003 р., виявилось, що у них з'явились земельні ділянки без обробітку – які обертались виключно як спекулятивний актив. Обсяг цих ділянок був від 70 тис. га. А Польща, нагадаю, виставила на продаж всього 4,7 млн. га. (це 19% земель). Після чого Польща законодавчо обмежила допустимий обсяг ділянки в 300 га. і додатково включила до повноважень Земельної Адміністрації виключне право викупу землі, якщо її перепродають в перші 5 років після купівлі.

А тепер просто окиньте оком всю проблему з висоти пташиного польоту. Ми виставляємо на продаж рекордні для планети обсяги – 42 млн. орної землі. Стільки ніхто не виставляв. При цьому ми не ставимо ніяких обмежень проти спекуляцій і допускаємо на ринок іноземні холдинги – як прямо у вигляді юридичних осіб так і непрямо, через афільованих осіб та осіб з подвійним громадянством. При цьому українські громадяни – як фермери, так і фізособи – принципово не мають доступу до грошового ресурсу. Навіть кредитний ресурс – і той недоступний, бо мінімальний відсоток ставки (із усіма програмами і пільгами) – цілих 14%.

Це – фантастичний по своєму обсягу "шведський стіл" для світових фінансових організацій, які уже з ніг збились, шукаючи, куди приткнути нічим не забезпечені гроші напередодні фінансової кризи. Як ви гадаєте, вони проявлять благородство і високі цінності?

Читайте також: Вадим Івченко: Мораторій на землю – це тимчасовий захід. ВІДЕО

Ну от дивіться: Мадагаскар до 2013 р. вважався одним із див світу. Біосферною скарбницею, популяризованою великим Джеральдом Дарреллом, де проживали унікальні види тварин і риб. Думаєте, це зупинило корпоративну скупку земель? Жодним чином. Статус світового скарбу їх абсолютно не розчулив. Скупили все, що змогли, і завдали непоправної шкоди унікальній біосфері цього острова. Більше того, винними вони себе не вважають, адже діяли строго в межах закона - ліберального і прихильного до інвесторів.

От і робіть висновки.

Чи є у нас шанс відкатати все, якщо все ж таки землю продадуть?

Не буду вас обманювати: шансів немає. Справа в тому, що приватна власність міжнародних корпорацій охороняється міжнародним же законодавством. Націоналізація активів, які знаходяться у власності транснаціональних чи просто іноземних компаній, буде як мінімум мати наслідком економічні санкції проти України. Ми станемо країною-вигнанцем, при цьому формально будучи жертвою. Так велить міжнародне законодавство, а як відомо – fiat justitia et pereat mundus (закон має торжествувати, навіть якщо світ рухне).

В цьому ми не будемо самотні. В світі уже є нації, які потрапили в цю пастку – Мадагаскар, Конго, Ліберія, Танзанія, Філіппіни, Камбоджа (ага, вона постраждала двічі – від комуністів і від капіталістів). А саме питання захвату земель уже ставиться на міжнародному рівні.

У вересні 2016 р. Міжнародний Кримінальний Суд в Гаазі прийняв рішення, що до його компетенції тепер будуть відноситись також справи стосовно знищення довкілля, нелегального випрацювання природніх ресурсів та масового відчуження земель. Цього добились британські юристи з компанії Global Diligence LLP, які представляють інтереси камбоджійських фермерів, які були зігнані зі своєї землі через масовий земельний захват.

Це лише попереднє рішення, і попереду ще роки боротьби – адже камбоджійська влада відкидає всі звинувачення і називає їх... ви абсолютно правильно угадали, проісками реваншистів.

Але це рішення дає слабенький і примарний шанс людям повернути відібрану у них землю легальним шляхом, а не всенародним повстанням і перезаснуванням держави із всіма відповідним наслідками. Однак для цього потрібна потужна позиція не лише фермерів, активістів, юридичних фірм – а перш за все уряду. Який повинен захистити права своїх громадян так, як це в подібних умовах зробив уряд Ісландії.

В Україні таких урядів було дуже і дуже мало. Тому нам просто не можна допустити відкриття вільного земельного ринку. Це буде злочин не лише проти країни, а й проти численних поколінь наших нащадків, яких ми приречемо на важку і виснажуючу боротьбу за кожен гектар землі, яку їх батьки віддали "за фук".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube