Василь Могорита

30 років тому, у листопаді та грудні 1989-го, у тодішній Чехо­словаччині сталися політичні зміни, які ще називають Оксамитовою революцією, пише для "Тижня" Ярослав Пешек

Ситуація спричинилася до краху комуністичного режиму та трансформації політичної системи у плюралістичну демократію. Планова економіка у країні пере­творилася на ринкову. Поштовхом до змін стали дезінтеграція колишнього Східного блоку й дедалі більша невдоволеність населення економічною та політичною ситуацією в країні.

1980-го на Гданській верфі, в Польщі, спалахнули масові протести, що привело до створення незалежних профспілок "Солідарність" (1981 року в них налічувалося до 10 млн поляків). Після падіння комунізму в Польщі відбувся подальший крах комуністичних режимів у Центральній Європі: Угорщині, Румунії, Східній Німеччині (НДР).

Падінню залізної завіси сприяв прихід у 1985 році до влади Михайла Горбачова, який ініціював далекосяжні політичні й економічні реформи затхлої системи, відомі як перебудова та гласність. Він прагнув поліпшити відносини із Заходом і припинив втручання в політику східноєвропейських сусідів. 1988-го Горбачов публічно відкинув доктрину Брежнєва, продемонструвавши таким чином, що Радянський Союз не втручатиметься в події Східного блоку.

Читайте також: Наш справжній герой, досі не відомий більшості українців

У той час багато тисяч радянських військовослужбовців були дислоковані в Чехословаччині на спеціальних базах, створених після вторгнення до країни в ніч на 21 серпня 1968 року військ Варшавського договору.

Один із учасників Оксамитової революції Василь Могорита так описує свою тодішню діяльність: "Я кілька років був активним учасником студентського та молодіжного руху. Перед наближенням дати 17 листопада 1989-го було зрозуміло, що ми, як і щороку, маємо вшанувати 50-ту річницю трагічних подій 1939-го, коли під час окупації нацистською Німеччиною чеські університети опинилися під забороною, а студенти були репресовані. Як голова Центрального комітету Соціалістичної молодіжної спілки я скликав засідання, на якому дійшли згоди щодо активної участі наших членів і студентів у мітингах. До нас приєдналася й Незалежна студентська асоціація. А оскільки жодні дисидентські організації участі в заходах не брали, забороняти чи придушувати демонстрацію не було підстав".

Активіст пригадує, що певну роль, безумовно, відіграло й те, що як учасник молодіжного та студентського руху він одночасно був членом Секретаріату ЦК КП Чехословаччини й намагався правильно зорієнтувати молодь у подіях навколо.

Тоді, 17 листопада 1989 року, учасники демонстрації зазнали нападу з боку працівників Громадської безпеки. Але надалі насильства не було, жодна людина не загинула. І саме завдяки своєму ненасильницькому характерові революція дістала назву Оксамитової.

Читайте також: У Чехії піддають сумніву справжність Оксамитової революції

На думку Василя, радянські війська, дислоковані в Чехословаччині, більше не втручалися, тому що був наказ не брати участі у внутрішніх справах країни. "У той час я контактував із посольством Радянського Союзу, а також із низкою радянських офіцерів. Ми допомагали, наприклад, вирішувати проблеми зі здоров’ям солдатам та офіцерам, які були в Афганістані. Це сприяло зростанню мого авторитету, що своєю чергою позитивно впливало на порозуміння під час проведення різних переговорів", – упевнений він.

Батько Василя був активним учасником боротьби за визволення Чехословаччини від німецьких нацистів й отримав високу радянську відзнаку, і це також дуже допомогло йому. 1939 року батько жив на Закарпатті, брав участь у боротьбі за Карпатську Україну. Після поразки молоді люди вирішили продовжити боротьбу із фашистами в Польщі. Вони перейшли кордон і були заарештовані радянськими солдатами. Їх звинуватили в незаконному перетині кордону й відправили в ГУЛАГ на Кольський півострів за Полярним колом.

На той час Польща вже була окупована Німеччиною із заходу та Радянським Союзом зі сходу. А в 1942-му батько активіста добровільно перейшов у чехословацьку військову частину в СРСР, що тоді саме формувалася, оскільки він брав участь у битві під Харковом, Жашковом і Білою Церквою, а також пройшов спеціальну підготовку й із групою парашутистів висадився в тилу німців, щоб боротися в партизанських загонах.

Заслуги батька стали в пригоді Василеві під час революції. Втім, вона вже поступово досягала своєї кульмінації: на позачерговому з’їзді Комуністичної партії було ухвалено рішення про розпуск народної міліції, а 22 грудня 1989 року надзвичайний стан було скасовано. 27 грудня Василь, як перший секретар ЦК КП, віддав наказ депутатам-комуністам про обрання Александера Дубчека головою Федеральних зборів, а президентом Чехословаччини Вацлава Гавела, який за 41 рік існування країни став першим некомуністичним президентом. На цьому закінчились і страйки студентів. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube