Літо 1989-го стало початком двох найкращих років в історії Європи. Найкращих, якщо ви були прихильником демократії та свободи, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Розпалася радянська імперія – спочатку за кордоном, а потім і зсередини. Сила людей перемогла брехню і страх. Можливо, Володимир Путін зі своїми дружками – колишніми кагебістами, і вважає ті події геополітичною катастрофою сторіччя, але для решти це була справжня славна перемога. Події тих років не лише надихають. Вони стали історичними й моральними підвалинами всього, що відбулося відтоді: запровадження демократії та ринкової економіки, перехід до європейського і трансатлантичного майбутнього.

І вже три десятиріччя тривають спроби переписати історію, причому не лише з боку Росії. Дві нещодавні публікації в чеській пресі піддають сумніву справжність Оксамитової революції кінця 1989-го. Обидві надрукувала газета Mlada Fronta Dnes, якою володіє чеський прем’єр-міністр і магнат Андрей Бабіш. У статтях, які розпочали серію "30 років свободи", натякається на те, що лідери революції були жадібними й нахабними маріонетками Заходу, які використали народне невдоволення у власних інтересах.

Читайте також: Вшанування Гавела в Києві – в чому його глибинна символічність

Як колишній кореспондент у Празі я чітко пам’ятаю ті події. Мене побив спецназ під час розгону студентської демонстрації 17 листопада. Це насильство, а іншим перепало ще більше, вилилося в багатоденні масові протести, а в підсумку в падіння режиму.

Я пам’ятаю також Їржі Яскманицького, ватажка молодіжної комуністичної організації, виступи якого засвистували ще раніше того самого дня. В одній із цих контроверсійних публікацій вміщено інтерв’ю, де він твердить, що ідея проведення демонстрації належала йому. Інше інтерв’ю дав нині режисер Павел Халупа, який заявляє, що штаб-квартира незалежного студентського руху більше нагадувала дорогий притон: там рікою лилися віскі, вино й було повно імпортних цигарок.

У відкритому листі, підписаному 40 видатними представниками опозиційних кіл комуністичної ери, обидві статті піддано нищівній критиці. Там говориться, що Mlada Fronta Dnes не зробила жодної спроби піддати сумніву чи перевірити надзвичайно тенденційні заяви в інтерв’ю.

Це може видатися звичайним скандальчиком, якщо враховувати чимало незрозумілостей в історії 1989–1991 років. Якою була роль КГБ в управлінні, впливі чи навіть організації повалення старих режимів? Падіння диктатури Чаушеску в грудні 1989-го, яке супроводжувалося інтенсивною стріляниною і на диво невеликою кількістю жертв, залишається таємницею. Загадкою є й доля грошей і власності комуністичних партій та пов’язаних із ними організацій-ширм. Історію пишуть переможці, й частину недоліків дисидентських рухів або підретушували, або взагалі замовчали.

Читайте також: КГБ у Празі. Досі?

Тому в мене не викликають жодних протестів історики чи журналісти, які ставлять незручні запитання у своїх спробах заповнити білі плями в нашому розумінні минулого. Я з цікавістю (хоча не обов’язково погоджуючись) почитав би ревізіоністські версії, які намагалися б пояснити події тих років під іншим кутом зору.

Але те, що відбувається в частині чеських ЗМІ зараз, має дещо інший характер. Мішенню стала моральна легітимність керівництва тодішньої опозиції. Якщо "воїни світла" були не такими вже й світлими, то й "погані хлопці" були не такими вже й поганими. Це грає на руку Бабішеві, який за комуністичного режиму зміг зробити недоступну для багатьох інших успішну кар’єру. (Він також фігурує в доброму десятку досьє колишньої служби державної безпеки під позивним Агент Буреш. Сам Бабіш такі звинувачення категорично заперечує.)

Урок для інших країн регіону чіткий і зрозумілий: засадничі наративи вашого національного відродження у 1989–1991 роках можуть здаватися непорушними. Але не забувайте захищати їх від нападів. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram