Після поїздки президента України до Золотого його офіс випустив спеціальний фільм, який підбив підсумки цього відрядження. Зрозуміло, що фільм знадобився насамперед для того, щоби зменшити негативний ефект від появи фрагментів бесіди Володимира Зеленського з ветеранами.

Але суть його – не в цьому. А в протиставленні позиції місцевих жителів, які хочуть миру, й учасників протестних акцій у Києві й інших містах України, які, на думку Зеленського та його оточення, миру не хочуть.

Читайте також: Дешевше було б купити в Росії – журналіст про ролик Зеленського в Золотому

І тут відбувається очевидна підміна понять. Учасники протестних акцій не виступають проти миру. Вони виступають проти капітуляції. Капітуляція також – дорога до миру. Після захоплення Гітлером більшої частини Європи, капітуляції Польщі, Франції та багатьох інших країн на їхній території настав мир. Цьому чудовому світові заважав тільки опір деяких країн, які не розуміли цінності капітуляції, та екстремістів, які підривали мир і порядок. Проти цих негідників озброїлася вся прогресивна Європа – ну а вже коли вони увійшли в союз із тиранією Сталіна, взагалі все стало зрозумілим.

І якби Зеленський захотів би наприкінці 1930-х – на початку 1940-х років поговорити в Європі про мир, він знайшов би чимало чудових співрозмовників, від нобелівського лауреата Кнута Гамсуна до маршала Петена. І так, якби переміг Гітлер, а не союзники, англійців вважали би паліями війни, а учасників європейського руху Опору – екстремістами, які не хотіли миру. Хоч ані Зеленський, ані я про це не дізналися б – тому що наші дідусі й бабусі тоді вже напевне загинули б у газових камерах разом із усіма іншими євреями Європи. Адже ми з Володимиром народилися саме тому, що знайшлися країни й люди, які чинили опір агресорові. Не хотілося б йому про це нагадувати, але скажу зрозумілою мовою – наші діди воювали.

Читайте також: Інстинкт кріпака знову штовхає нас у пастку: дійові особи й помилки – ті ж самі

Саме тому Зеленському варто було б пояснити громадянам України, яким чином він збирається забезпечити не просто мир, а мир без капітуляції. Все, що робив президент до сьогодні – це виконував російські умови, щоб домогтися зустрічі в "нормандському форматі" з Володимиром Путіним. Російське уявлення про цю зустріч не є секретом – ще до її проведення повинні бути досягнуті конкретні домовленості, які схвалять учасники саміту. При цьому Кремль висуває одну умову за іншою. А коли про свої умови нагадує Київ, у Москві це сприймають як дурість або насмішку.

Нехай Зеленський пояснить – спочатку самому собі, а потім співгромадянам – як він збирається виходити із цього глухого кута. Нехай вирішить, що робитиме, якщо виявиться – а так і буде – щось миру без капітуляції досягти неможливо.

Капітулювати чи оборонятися?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube