Анатолій Гриценко

Росія поставила перед Україною нову, вже третю вимогу (крім письмової згоди на "формулу Штайнмаєра" й розведення військ) – як передумову для проведення зустрічі в "нормандському форматі". Тепер Росія вимагає від України ще й попереднього узгодження підсумкового документа.

Це – приниження. І це – пастка для України.

Приниження – тому що агресор, який приніс нам горе та смерть, який захопив наших людей і наші території, який брутально порушив міжнародне право й учинив злочин, замість покаяння та відповідальності за скоєне ще й дозволяє собі висувати якісь вимоги. Приниження тим огидніше, що Німеччина, Франція ц інші західні держави покірно всі ті агресорові вимоги сприймають. І ще й тиснуть на Україну, аби швидше їх виконувала.

Читайте також: Опустили на землю: Кремль виставив Зеленському донбаський райдер

Пастка – тому що за такої егоїстично-імпотентної позиції західних партнерів ніякого нового мирного плану, крім знову капітулянтського "Мінська-3", агресор не запропонує і не узгодить.

Що я порадив би робити Зеленському? Три позиції.

Перше – припинити публічними заявами й тим паче практичними діями прискорювати проведення нормандського саміту. Безрезультатний саміт, для телевізійного сюжету лише – Україні не потрібен. А саміт за нинішніх несприятливих умов, коли нас із усіх боків намагаються затиснути й дотиснути – тим паче не потрібен.

Друге – публічно й категорично заявити, щоб почули й Путін, і Меркель із Макроном, і Трамп: Україна виконає, зціпивши зуби, дві дотепер узгоджені вимоги, але жодної нової третьої, четвертої чи п'ятої вимог Кремля більше не сприйме й виконувати не буде. Щоб усім було зрозуміло: якщо "нормандська зустріч" відкладається, чи зривається, то це винятково з вини Росії – тож і тиснуть нехай на Росію, щоби нових вимог-забаганок не висувала.

Читайте також: Зеленський зазнав невдачі: що насправді означає заява Пєскова

Третє – якщо попередній крок не дасть результату, тоді запропонований Путіним-Меркель-Макроном нам на узгодження проект підсумкового документу Зеленський має обов'язково одразу оприлюднити – для широкого обговорення в суспільстві й у парламенті. Щоб потім не було ні "Мінська-3", ні інших подібних зрад/капітуляцій.

Підсумок. Приниження й пастки ще можна уникнути. Для цього кулуарну/закриту дипломатію, в якій Україна дотепер частіше програвала, – Зеленському треба замінити на дипломатію відкриту/публічну. Стадіон – так стадіон, публічність – так публічність. Публічність підготовки саміту змусить західних партнерів поводитися стриманіше, виваженіше й менш цинічно. Публічне обговорення документу в нашій країні дасть змогу й самому Зеленському твердо відчути прийнятні для українців "червоні лінії", а саме – на які позиції він може в Парижі погоджуватися, а на які – категорично ні й чому саме. Тоді й лише тоді саміт має сенс і зможе завершитися не приниженням і пасткою, а стійким миром ф успіхом. Якщо для досягнення цієї мети саміт доведеться відкласти, перенести на місяць, квартал, чи на рік – не проблема. Головне – результат.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube