Українського патріота й російського шовініста роз'єднує майже все. Але об'єднує презирство до холопа. До малоросійського холопа.

Читайте також: Зеленський зазнав невдачі. Що насправді означає заява Пєскова

Російський шовініст готовий використовувати малоросійського холопа, якщо йому потрібно з його допомогою завоювати або вкрасти українську землю, розбестити українську душу, заплювати українське небо. Але він потішається над його смішним геканням і шоканням, над його безглуздими підлітковими жартами, над його навмисним прагненням догодити. Російського шовініста нудить від усього цього, але він терпить – заради чужої землі та чужого неба. Якщо в нього все вийде, він укотре витре об холопа ноги й відправить його на стайню – жарти жартувати.

Український патріот готовий жертвувати своїм життям, своєю долею заради того, щоб холоп жив у мирі та безпеці. Холоп – його співвітчизник. Патріот захищає Україну. Холоп цього не помітить. Він розповість своїм дітям, що йому заважала жити "войовніча меншість", яка поставила бар'єр між чоботом господаря та його послужливим язиком. Але патріот однаково захищатиме й будуватиме країну, в якій – якщо в російського шовініста та його холопа нічого не вийде – йому доведеться й далі жити разом із холопами. Тому що холопи є його співвітчизниками.

Читайте також: Портников: Настав час путінізму по-кварталівськи. На щастя – ненадовго

Важко жити в країні, де холопство приносить гроші, владу й народну любов. Важко таку країну захищати. Але необхідно.
Необхідно просто тому, що ця країна – Україна. Холопство рано чи пізно відступає, діти й онуки вчорашніх холопів почнуть соромитися ганьби своїх батьків.

А Україна залишиться.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube