Ілюстративна світлина

Я вже розповідала про британську модель освіти й про те, чому обрала її для синів. Цього року вже другий хлопчик поїхав до Англії. Олексію 14. Вступу до британської школи передував рік домашнього навчання в Україні.

У цій колонці – мої відповіді на питання, чи варто і як саме організувати хоумскулінг, пише Наталія Єремеєва у блозі для НВ Style.

Я – цілеспрямована людина і прищеплюю такий підхід синам. Звідси більшість рішень. Спочатку формулюєш конкретну мету в конкретному проміжку часу, потім відбудовуєш план дій у зворотному порядку – від "to be" до "as is" – і послідовно працюєш.

На момент закінчення Олексієм 6-го класу ми розуміли, що готові відпустити сина до Англії вже за рік. Але, по-перше, для вступу у 8-й клас британської школи потрібні знання з англійської, фізики та математики більше української програми: з цих предметів складаються вступні тести. А, по-друге, важливо заздалегідь пройти частину матеріалу з предметів 8-го класу: перші тижні занять "чужою" мовою буде простіше працювати зі знайомими темами й термінами.

Фактично у 7-му класі на хлопчика чекало подвійне (якщо не більше) навчальне навантаження. З урахуванням плавання і вокалу, якими займався Олексій, дитина була б критично перевантажена, банально не вистачало б часу на повноцінний сон.

Читайте також: Головна проблема законопроєкту про освіту – його "косметичний" характер

Домашнє навчання стало виходом: ми розраховували, що в такому форматі син буде опановувати матеріал набагато швидше.

Організаційно Олексій перейшов на екстернат у своїй же школі та з вересня займався з п’ятьма репетиторами. Один з них, знайомий дитині з початкової школи, не тільки вів біологію, історію, географію та літературу, а й адміністрував навчальний процес. По ходу навчання син писав необхідні зрізи "для себе" (часто за підвищеними стандартами) і проходив стандартну для екстернату атестацію. Жартував, що вчитися стало складніше: на контрольних – не спишеш, на уроці – не сховаєшся за спиною однокласника і не відмовчишся.

Розклад склали у вересні на рік. Відштовхувалися від завдань: опанувати необхідний обсяг матеріалу + продовжити плавати й співати + уникнути надмірного фізичного та емоційного навантаження. У перший місяць вже було зрозуміло – завдання посильні, син витягує.

Викладачів підбирали результативних, спиралися на рекомендації. Заняття з математики, фізики та хімії будувалися за класичною схемою: урок поза домом, на якому розбиралася нова тема, і домашні завдання для закріплення матеріалу. Решта занять проходили вдома у вільній атмосфері – у кімнаті або бібліотеці. Якщо я заглядала "на урок", то бачила не вчителя й учня, а двох друзів. Вони читали книги, дивилися відео, щось обговорювали. За "домашніми" предметами матеріал засвоювався повністю на заняттях, домашніх завдань не було.

Особливий підхід був до вивчення англійської мови – крім стандартної лексики та граматики (рівень В2) дитина вчила тисячі термінів з англійських підручників з інших предметів. Щоб урізноманітнити заняття, щомісяця викладач вивозив сина на 3−5 днів за кордон, де водив у музеї, оперу, занурював у інше мовне і культурне середовище.

З літератури склали список книг, обов’язкових до самостійного прочитання і подальшого обговорення з учителем: світова художня література (основа – російська, українська та англійська класика), історичні книги. Читав син перед сном.

З викладачами, які приходили додому, я як мама спілкувалася частіше; з тими, хто займався поза домом – один раз на місяць. Це радше потрібно було для мого спокою, а не для контролю дитини. У нього все непогано виходило.

У вересні в наш навчальний "човен" сіли різні люди – за характером, віком, підходом. Забігаючи вперед: навчальний рік команда закінчила в тому ж складі. Ми вдячні кожному вчителю за внесок. Епізодично продовжуємо дистанційно працювати і досі: Олексію іноді потрібні консультації з предметів рідною мовою.

Пріоритетним завданням вчителів було вкласти в голову дитини знання з предметів шкільної програми. Кожен використовував для цього свої інструменти. Я не обмежувала власною думкою – впевнена, що дитині корисно комунікувати з різними людьми.

В основному вчителі давали знання не директивно, а м’яко направляючи сина: викликали емоції, стимулювали думати, самостійно шукати відповіді офлайн і онлайн, формувати і висловлювати свою думку. Олексій здобував знання самостійно, а не брав готові, тому і результати були надійніші. Вдома, на відміну від школи, у нього було значно більше можливостей – за своїм бажанням кожного уроку син міг читати підручники та книги, слухати лекції, дивитися фільми, грати в тематичні настільні та онлайн ігри, писати есе.

Час на опанування теми варіювався: на складних – сиділи довше, на цікавих – копали глибше, прості – проскакували швидше.

На домашніх уроках син не писав конспект, але замальовував матеріал, будував опорні схеми і таблиці. Пізнавати через замальовки – особливість хлопчика, вчитель помітив і не противився, а навпаки використовував її на уроках. Дитина навчилася вчитися – шукати інформацію, структурувати матеріал, виділяти головне. Це допомагало зрозуміти тему і надовго зберегти знання.

Були вчителі і з іншим підходом. Я не бачила в цьому нічого критичного. Учитель фізики була жінкою старої радянської "закалки" і вимагала вчити підручник напам’ять. Дитина бунтувала спочатку і навіть просила заміну. Я пояснила, що корисно вчитися жити із різними людьми, а цей педагог – сильний, попросила виконувати вимоги, хоча б спробувати. Зрештою пам’ять все одно тренувати потрібно, то чому не вчити напам’ять не вірші, а визначення з підручника фізики? Олексій почув і за місяць відносини з учителем вирівнялися, пішли результати.

Будні сина проходили за чітким графіком:

8:00 – 11:00 Заняття вдома. Біологія, історія, географія або література. Іноді поєднували зі сніданком. У перші дні син просипав, валявся в ліжку до останнього і схоплювався тільки з приходом вчителя. Але через два тижні увійшов у ритм. Йому стало цікаво.

Періодично в "навчальний штаб" приносили неймовірну кількість глюкози – фруктів, булочок, чаю. До речі, в англійській школі в Дніпрі у молодшого сина (8 років) вільні перекуси теж схвалюються.

Частина часу щодня присвячувалася літературі: обговорення прочитаних творів. Решта – певному предмету. Були тижні літератури та історії, літератури та географії, літератури та біології.

11:00 – 13:00 Заняття вдома. Англійська: граматика, лексика, термінологія.

13:00 – 14:00 Обід.

14:00 – 16:00 Басейн або вокал. Переїзд, безпосередньо на заняття, переїзд у школу для подальшого навчання.

16:00 – 18:30 Заняття у школі. 2 дні на тиждень – математика, 2 дні на тиждень – фізика, 1 раз на тиждень – хімія.

19:00 – 20:00 Вечеря.

20:00 – 22:00 Читання художньої літератури, виконання домашніх завдань.

22:00 Відбій.

За день втомлювався і спати йшов добровільно. Вихідні дні відпочивав, спілкувався з однолітками і рідними. Зрідка переносилися окремі заняття з ініціативи вчителя або через змагання і вокальні конкурси. Через хворобу – не пропускав жодного разу, дитині ніколи й нема чого стало хворіти.

В цілому в цей рік Олексій багато часу проводив вдома: думаю, розумів, що скоро поїде, і насичувався домашньою атмосферою. Гаджетами користувався вільно, в тому числі для спілкування з друзями.

Вартість домашнього навчання – індивідуальне питання. Основна стаття витрат – оплата викладачів. У Дніпрі в середньому година роботи репетитора коштує 100 – 250 грн, залежить від кваліфікації та попиту людини. При нашому підході, коли син опановував усі предмети з подвійною інтенсивністю і за кожним працював із професіоналами, домашнє навчання коштувало близько 30 тис. грн на місяць. У цю суму не входять закордонні поїздки з учителем англійської. Це вдвічі дешевше за навчання в хорошій приватній школі в Дніпрі, і, звичайно, істотно дорожче за навчання в загальноосвітніх школах.

Здешевити хоумскулінг можна, якщо частиною предметів з дитиною займаються батьки або окремі дисципліни вона опановує самостійно, і для цього теж є маса дистанційних програм. Але дистанційно навчатися можна, якщо у дитини вже розвинена навичка самостійного пізнання. Олексій же тільки вчився здобувати знання.

У нашому конкретному випадку хоумсклінг навіть перевершив очікування: з цього року Олексій успішно вступив до британської школи, вже адаптувався і добре засвоює теми, попри нову для нього мову викладання. Вчителі сина хвалять і відзначають високу організованість і залученість у навчальний процес.

Читайте також: Для багатьох студентів навчання за кордоном є одним із варіантів виїхати з України – міністерка

Важливо, що ми не з останніх сил "доповзли" до цього результату, а "прискакали підстрибом". Син навчався із задоволенням, не було виснажливого графіка, нудних уроків, виконання домашніх завдань до першої години ночі, сидіння над навчанням у вихідні, і, як наслідок, ненависті до школи і хвороб.

І ще одне, домашнє навчання змусило сина вимагати від себе більшого. У класі він постійно порівнював себе з іншими дітьми і розумів, що у нього і так непогані оцінки, що у його сім'ї і так непогане матеріальне становище. Навіщо напружуватися більше? Синові здавалося, що він лежить у теплій ванні. А вдома Олексій міг порівнювати себе лише з самим собою, або зі старшим братом, який після університету працює в міжнародній компанії та непогано заробляє без протекції батьків, або з молодшим братом, який вгризається в граніт науки і вже у 8 років заявляє, що буде Президентом. Це додатково мотивувало дитину зростати. Він знав – попереду особистий челендж: вступ і нове мовне середовище. І результати залежать тільки від його власних зусиль.

Чи повторю з молодшим той самий підхід? Поки не знаю. Привабливість хоумскулінга в тому, що він дозволяє тонко налаштувати процес навчання під конкретну дитину, враховувати можливості, особливості сприйняття, інтереси й органічно поєднувати навчання із заняттями спортом і хобі.

В черговий раз повторюся, діти – не масштабовані проєкти. Мої так точно, вони занадто різні. Тому з молодшим сином ми виробимо систему конкретно під нього. Поки він вчиться в англійській школі в Дніпрі. Чи перейдемо в майбутньому на хоумскулінг – можливо. А може, це буде мікс онлайн і офлайн форматів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube