Важливо розуміти: наша колективна "травма Голодомору", та "чорна діра" в підсвідомості, яка поглинає енергію вже українців, народжених у 21-му столітті, спричинена не тільки тим, що відбулося 86 років тому, а, можливо, не менше – ще й наступною півстолітньою (у формативні роки мого покоління ще чинною!) забороною про те згадувати, під страхом ув'язнення.

Читайте також: Вшановуємо пам'ять жертв голодоморів. Анонс меморіальних заходів

І якими психологічними й соціокультурними деформаціями обертається ця заборона у третьому-четвертому поколінні, ми ще навіть приблизно собі не уявляємо. Але з певністю можна сказати, що на міжпоколіннєву трансмісію досвіду (тяглість зв'язку між поколіннями) вона таки вплинула, і то нищівно.

Читайте також: Оксана Забужко про Голодомор 1932—1933 років: Я – пам'ятаю і не забуду – скільки мого віку

Відбудовуймо, що ще дасться відбудувати. Розпитуймо своїх рідних, поки вони ще з нами. Без засвоєння (і подолання!) їхнього досвіду нам ніколи не стати цільними людьми.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube