9 грудня відбудеться зустріч лідерів України, Німеччини, Франції та Росії в Парижі в рамках нормандської четвірки. Триває активне обговорення того, що може стати підсумком даної зустрічі і чого очікувати Україні після досягнутих угод. У контексті участі президента України в нормандському форматі важливо також говорити і про те, на що не можна погоджуватися, щоб не стати відомим, залежним від чужого порядку, що не передбачає захисту національних інтересів України, а навпаки — спрямований на їх обмеження. Аби уникнути пастки, яку приготувала нам Росія, потрібно чітко визначити ті «червоні лінії», які не варто перетинати, пише у своєму блозі на сайті "Новое время" Сергій Постоловський.

Перша червона лінія — це питання енергетики. Росія активно включає свою улюблену зброю у вигляді газових домовленостей. Дедалі частіше ми чуємо, що Україна чомусь має повернути прямі контракти про постачання газу з Росією. Сьогодні Кремль робить все, щоб питання енергетичної співпраці стало одним з ключових під час зустрічі нормандської четвірки. І якщо президент України погодиться на це, він зробить велику помилку. Нашій країні слід нагадати всім учасникам нормандського формату, для чого, власне, вони збираються. Енергетика не стоїть на порядку денному. Тому її слід обговорювати в окремому форматі. Крім того, на сьогодні Україну влаштовує ситуація, яка склалася в енергетиці. Ця ситуація не влаштовує Росію. Але це вже проблеми Кремля, на яких потрібно грати, щоб отримати певний бонус для України. 

Читайте також: Екснардепка: Нема чого їхати в Париж, час припинити сублімацію в нормандському форматі

Друга червона лінія — прямі перемовини України з лідерами сепаратистів ОРДЛО. Шостий рік Росія намагається підвести Київ до даного кроку. Для Москви дуже важлива легітимація бойовиків, тому що вона вирішує кілька важливих проблем. По-перше, така конструкція повністю нівелює саму можливість зображення Росії як сторони конфлікту. По-друге, російська пропаганда отримує потужний інформаційний привід закріпити в європейській свідомості тезу про внутрішній конфлікт, а не зовнішню агресію. І врешті-решт, для Москви важливо, щоб саме сьогоднішнє керівництво ОРДЛО надалі представляло владу на окупованих територіях, а також отримало можливість балотуватися до Верховної Ради України.

Третій небажаний крок для України — згоду на проведення виборів в ОРДЛО без повернення контролю за українсько-російським кордоном. Не отримуючи контролю над кордоном, Україна ніколи не зможе говорити про те, що вона бодай мінімально контролює ситуацію на окупованих територіях. На кордоні вся слабкість Росії. При закритому кордоні сепаратисти не протримаються і двох тижнів, що дуже невигідно для Кремля, адже його мета — постійна дестабілізація України за допомогою впливу на офіційний Київ через ОРДЛО. Крім того, не можна говорити і про прозорість виборчого процесу на цих територіях, доки кордон лишається під контролем сепаратистів і Росії.

Читайте також: "Не йдіть на поступки, які можуть нашкодити" – президент Литви дав пораду Зеленському перед нормандським самітом

Четверта червона лінія для України — це повна амністія для бойовиків. Президент Зеленський має пам'ятати просту істину, в якій мовиться про те, що безкарність породжує вседозволеність. Своєю чергою, вседозволеність рано чи пізно призводить до анархії, а отже — до ослаблення держави і її повної втрати монополії на силу. Україна не може погодитись із цілковитою амністією бойовиків, бо крім того що більшості хочеться миру, в цій країні ще чимало людей, які вважають, що хтось мусить відповісти за всі смерті, вбивства і той жах, що триває на Донбасі вже шостий рік поспіль.

Сьогодні ще не запізно виробити власну позицію в нормандському форматі. Володимир Зеленський має шанс зарекомендувати себе як важливий гравець на світовій арені, проявивши політичну волю в переговорному процесі як з Путіним, так і з Макроном і Меркель. Чи скористається він таким шансом? Поживемо — побачимо. Але завжди потрібно пам'ятати, що ніхто ніколи не пробачить ганьби, навіть коли цю ганьбу можна буде видати за велику перемогу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube