Біда в незнанні. Ні історії, ні зроблених помилок. Насправді це таке собі неофітство. Ідея виробляти менше фільмів, щоб вони стали якіснішими і відповідно мали більше глядачів стара і провальна. Але хто ж тут історією цікавиться і робить висновки?

Читайте також: Українська анімація отримала нагороду на кінофестивалі в Пекіні

Наприкінці 60-х років тодішні очільники культури подивились, що середня ноповнюваність театрів становила 50 відсотків залу на кожній виставі. І прийшла " геніальна" ідея. Якщо скоротити 50 відсотків театрів- наповнюваність сягне 100 відсотків.

Почали закривати театри. Першими під удар потрапили театри в маленьких містах. Результат? Середня наповнюваність впала до 40 відсотків. Тоді вистачило розуму зупинити маразм скорочення і почати навпаки відкривати нові театри. Середня наповнюваність зразу збільшилась до 65 відсотків.

Читайте також: Велика й різноманітна: українська література не має чітких кордонів

Це відома історія. Тим, хто цікавиться реальними фактами. Мораль проста. Кількість глядачів не збільшується від зменшення пропозиції. Це аксіома. Навпаки. Чим більша пропозиція- тим більше глядачів. Це може подобатись чи ні але аксіому не зміниш. Так може було б варто спочатку просто вивчити досвід? Це ж не складно...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube