До поступок Росії я не готовий, оскільки передусім не довіряю путінському режимові, який порушив усі можливі домовленості, що існували раніше, пише у своєму блозі на НВ правозахисник, проректор УКУ Мирослав Маринович. Для мене це головна причина того, чому я з підозрою ставитимуся до будь-яких запропонованих розв’язок, які б навіть мали непоганий вигляд. Можливо, це прозвучить дивно, та мої найбільші очікування від нормандського формату такі: нехай краще Зеленський приїде без жодних домовленостей, ніж із такими, що можуть нашкодити Україні.

Президентові важлива ця зустріч – нехай проявить себе, я не проти. Та дуже важливо, щоб він не довірився людині, яка на цю довіру не заслуговує. Без сумніву, слід відкидати всілякі пропозиції.

Читайте також: Письменник: Найкраще, що може зробити Зеленський – просто не поїхати в Париж

Розумію, що для нинішньої України соціальний чинник, тобто потреби людей, став важливим. Але в нормальних демократіях це працює так: аби допомогти людям, держава реорганізовує свої зовнішні позики, ставлячись до потреб людей із іншою чутливістю. Натомість у нас реалізація цих соціальних потреб відбувається дуже викривлено: ми відразу ж схильні брати позики в Росії чи іти на газові угоди. Тим самим ми садимо себе на голку дешевого газу. Тим самим ми начебто поліпшуємо соціальні умови людей, але коштом нашої безпеки – національної, військової, релігійної, будь-якої. І це мені видається дуже хибним – не можна йти на такі способи забезпечення соціальних потреб.

Зрештою, на наших очах розгортається ситуація в Білорусі. Ця країна, яка сидить на цій голці, немає виходу, і задля того, щоб Росія і далі надавала їй дешевий газ, у результаті розплачується своєю самостійністю.

Читайте також: У парламенті три фракції окреслили червоні лінії до нормандської зустрічі в Парижі. ВІДЕО

За нинішніх умов Зеленський мусить продемонструвати, з одного боку, готовність слухати й аналізувати аргументи російської сторони, не відкидаючи їх автоматично, а з іншого – апелювати до давно вироблених правил міжнародної співпраці. Що Франція, що Німеччина знають їх. І, власне, саме через апеляцію до цих правил і треба долучати їх як союзників. Бо заперечити цих правил вони не можуть.

Зрештою, потрібно посилатися на волю українського народу, що за останній тиждень була висловлена дуже потужно. Зеленський абсолютно може дозволити собі сказати, що навіть якби він особисто хотів піти на якісь сміливі кроки, то мандату на це від українського народу він не має.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube