На початку дев'яностих років, коли тодішній прем'єр-міністр України Леонід Кучма домовлявся зі своїм російським колегою, хрещеним батьком "Газпрому" Віктором Черномирдіним про дешевий газ, я був одним із небагатьох журналістів, хто попереджав про трагічні наслідки цієї угоди

Зрозуміло, ніхто до мене не прислухався. Критикували всі – і політики, і читачі, і навіть мої колеги. І це при тому, що на відміну від усіх цих людей я працював у Москві, бував у штаб-квартирі "Газпрому" і знав про наміри російського керівництва.

Українців спокусили ідеєю дешевого газу й відновлення зруйнованих зв'язків із Росією. 1994 року вони обрали Леоніда Кучму своїм президентом. Російський газ – тобто не зовсім російський, а немовби туркменський – став визначати і зміст української політики, і розвиток української економіки. 

Читайте також: Україна може повернутися до російської газової залежності

Всі великі статки в нашій країні отримані завдяки ціні на газ. Промисловість не реформували – бо через цю ціну й так можна було отримувати прибутки. Українських президентів одного за іншим корумпували газотрейдери. На відміну від сусідів, Україна відмовилася від проведення реальних ринкових реформ, перетворилася на олігархічну державу, а потім і на кримінальне володіння Януковича. 

Розплата за цю любов до "халяви" була страшною – війна з Росією, сотні тисяч людей, які загинули, були покалічені, втратили житло й роботу. Частина території країни окупована, її європейська та євроатлантична інтеграція під питанням. Але саме в цей час Україна нарешті змогла відмовитися від газової залежності. Що, зрозуміло, не могло сподобатися ані Кремлю, ані українським олігархам.

Після президентських і парламентських виборів 2019 року тема повернення до поставок російського газу знову виявилася актуальною – і це незважаючи на те, що Росії так і не вдалося поки що повністю позбутися від транзиту через Україну. 

Читайте також: Портников: Зеленському час нарешті збагнути, що капітуляція – це війна

Стає очевидним, що мова йде не про економіку, а про політичне рішення, про спробу за допомогою дешевого російського газу замаскувати управлінський провал нової команди – тим паче, якщо не вдасться домовитися з міжнародними кредиторами. І заради цього порятунку дилетантів – знову пожертвувати українським суверенітетом під заспокійливі обіцянки "завершити війну".

Мені доведеться знову повторити те, що я вже говорив 1994-го – важливо не те, щоб газ був дешевим, важливо те, щоб він не був російським. Тільки тепер я кажу це перед могилами українців, які стали жертвами війни 2014–2019 років. 

Коли 1994-го я говорив про можливий конфлікт, який стане неминучим наслідком української енергетичної залежності, наді мною можна було сміятися. Можна було запевняти, що від "халяви" не відмовляються. Але тепер, дорогі співвітчизники, ви повинні точно розуміти, що засуджуєте до смерті якщо не себе, то своїх дітей. Що будуть нові сотні тисяч жертв, нові окуповані регіони, нові зруйновані будинки й долі. Що Україна так і залишиться на десятиліття інвалідом Європи.

І це навіть не прогноз. Це просто констатація очевидних фактів, які незабаром стануть реальністю. Росія ніколи не знижує ціни просто так. Вона прекрасно знає, чого може домогтися, якщо знову заманить Україну до енергетичної пастки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube