Українська демократія почалася з шахтарських страйків. Гірники Донбасу  примусили комуністичну партію влади відмовитись від політичної монополії та провести  вибори за участі опозиційних партій.
 
Зараз молода українська демократія має пройти нове випробування – випробування бідністю. І не виключено, що в авангарді революційних змін знову будуть гірники. Про це примушує замислитись масове порушення інвестиційних зобов’язань новими власниками підприємств гірничо-металургійного комплексу.
 
На час прийняття 9 квітня 2004 року Закону України «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром» до складу ДАК «Укррудпром» входили десять підприємств, зокрема, ВАТ «Північний ГЗК» та ВАТ «Центральний ГЗК» з державною часткою власності 50% + 1 акція.
 
За даними Рахункової палати України, дев'ять з десяти цих підприємств продані за початковою ціною, лише ВАТ «Кривбасзалізрудком» проданий за 689,42 млн грн, що в 2,84 рази перевищило початкову ціну. Загальна сума коштів від продажу державної частки у підприємствах ДАК «Укррудпром» склала близько 1,5 млрд грн.
 
Про величезні збитки держави від подібної приватизації, «конкурсні» засади якої були суто формальними, свідчать результати фінансової діяльності приватизованих підприємств. Наприклад, відповідно до оприлюдненої звітності у 2011 році Північним ГЗК отримано чистий прибуток 6,2 млрд грн, Центральним ГЗК – близько 2,6 млрд грн.
 
Відповідно до статті 8 Закону України «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром», умови приватизації повинні передбачати такі зобов'язання покупця, як збереження та раціональне використання робочих місць. Однак якщо у 2007 році штат Північного і Центрального ГЗК складав відповідно 11558 та 8733 працівників, то у 2011 році кількість робочих місць на цих підприємствах скоротилася до 7161 та 5915 відповідно.
 
Ситуація з приватизацією «Укррудпрому» не єдина у своєму роді, хоча й найбільш кричуща: держава дозволила олігархам придбати за символічну ціну всю українську гірничорудну базу (Криворізький басейн та ін.), внаслідок чого держбюджет недоотримав майже 100 млрд дол. Здійснюючи державний контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна, Фонд державного майна України виявляє численні порушення умов приватизації.
 
Кількість зафіксованих порушень невпинно росте щороку після обрання Віктора Януковича президентом. Кого соромитись, якщо свої люди при владі? В судах і прокуратурі «питання вирішується» легко, враховуючи мізерність санкцій, передбачених законом, порівняно із мільярдними сумами надприбутків.
 
Щоправда, опозицією був внесений законопроект № 10266 щодо посилення відповідальності покупця за невиконання зобов'язань умов приватизації – зокрема, за нищення робочих місць. Але більшість «регіоналів» та тушок вирішила... не включати його до порядку денного.
 
Така справжня ціна «соціальних гарантій» Януковича і Ко. За подачки купляється перемога на виборах, а потім всі обіцянки, «соціальні гарантії» та «програми реформ» відправляються в топку амбіцій та жадібності. Як непотрібний хлам. Те, що всі передвиборчі обіцянки влади – обман, пуста агітація, тепер вже навіть встановлено «кишеньковим» судом.
 
Як «працює» спекулянт? Купує за копійку, продає за гривню. Так само олігархи взяли за копійки гіганти промисловості та кладуть в кишеню виручені надприбутки, не модернізуючи виробництво і звільняючи робітників, вичавлюючи останні соки із залишків колись потужної індустрії.
 
Те ж саме роблять провладні депутати: купують голоси за копійки, за жалюгідні продпайки, а продають своїх виборців олігархам за серйозні суми в іноземній валюті.
 

Апофеозом політичної корупції  є проходження олігархів у депутати. Навіть Ахметов, здається, вже зрозумів, що за уявленнями цивілізованого світу міліардеру якось не дуже пристойно купувати мандат та прогулювати майже всі засідання, і вирішив особисто більше не балотуватися в нардепи.

 Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ