Зараз в Україні постало питання, за яким календарем – старим юліанським чи новоюліанським, наближеним до григоріанського, – мають вірні східного обряду (православні й греко-католики) святкувати релігійні свята, зокрема Різдво Христове. Принаймні серед вірян Православної церкви України (ПЦУ) та греко-католиків є люди, навіть окремі архієреї, які не проти перейти на новоюліанський чи григоріанський календарі.

Варто сказати, що це питання серед вірних східного обряду в Україні та Білорусі порушувалося й раніше. Так, дискусія щодо церковного календаря розгорнулася в 40-х роках XVII століття. І зініціював її Касіян Сакович (1578–1647) – один із видатних українських інтелектуалів того часу, пише у рубриці "Точка зору" на сайті "Радіо Свобода" Петро Кралюк.

Прихильник передових ідей

Цього діяча в нас знають насамперед як автора "Віршів на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного", написаних, озвучених і опублікованих у 1622 році. Це один із кращих зразків тогочасної української поезії.

Зображення лицаря із самопалом (герб Війська Запорозького) у книжці Касіяна Саковича "Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича Сагайдачного" (1622 рік)

Автор, прославляючи гетьмана Конашевича-Сагайдачного та запорозьких козаків, порівнював їх із героями старовини, а також звертався до ідей античних філософів. Фактично це було нове слово в українській поезії.

Читайте також: Українці та Різдво: 2019 рік – час для рішучих змін у церковному календарі

Сакович відомий і як один із перших пропагандистів ренесансного аристотелізму в Україні. У 1620 році він уклав і видав твір під назвою "Аристотелівські проблеми…".  До речі, спонсором цього видання був відомий захисник православ’я, волинський чашник Лаврентій Древінський. У 1625 році Сакович видав ще один твір, написаний у дусі ренесансного аристотелізму "Трактат про душу…". У той час цей діяч працював ректором Київської братської школи, а пізніше проповідником у Люблінському православному братстві.

Будучи доволі освіченою людиною, Сакович зустрічав несприйняття в середовищі православних консерваторів. Зрештою, він перейшов у табір прихильників унії, посприявши такому ж переходу двох видатних українських культурних діячів – Мелетія Смотрицького й Кирила Транквіліона-Ставровецького. Він і його соратники сподівалися, що в унійному таборі їм вдасться легше й краще реалізовувати свої просвітницькі ідеї.

Календарна дискусія

Саковича не задовольняли різні "абсурди", що існували в середовищі православних. На жаль, із такими "абсурдами" він зустрівся і серед прихильників унії. Одним із таких "абсурдів" мислитель вважав дотримання старого юліанського календаря, який був менш точним, ніж календар григоріанський.

Ініціатори унії з православного боку, єпископи Іпатій Потій та Кирило Терлецький, ведучи переговори з римською курією в 1595 році, обумовили, що з’єднані з католиками вірні східного обряду в Україні й Білорусі дотримуватимуться юліанського календаря. Вони не хотіли, щоб опоненти звинувачували їх у "новинах".

Та все ж серед освічених прихильників унії й навіть православних, які на унію не пішли, були люди, що розуміли потребу введення григоріанського календаря. Власне, одним із них був Сакович. У 1640 році він підготував твір "Старий календар…", де вказував на помилки юліанського календаря.

Твір у рукописній формі був поданий на розгляд у Віленському Свято-Троїцькому монастирі. На цьому дійстві присутніми були представники вищого унійного духовенства – митрополит Антоній Селява, архімандрит цього монастиря Олексій Дубович та інші. При цьому Олексій Дубович одержав благословення від митрополита на друкування цього твору. Опублікований "Старий календар…" було прочитано й схвалено. При схваленні теж був присутній митрополит Антоній Селява. Навіть супротивник Саковича – турово-пінський єпископ Пахомій Война-Оранський – сприйняв цей твір, хоча йому не подобалися гострі висловлювання автора щодо невідповідностей в юліанському календарі. Здавалося, був зроблений серйозний крок у плані підготовки до запровадження григоріанського календаря.

Однак така позиція, яка полягала в здійсненні календарної реформи, не приймалася багатьма адептами унії. Вони прагнули зберігати свою "унійну ідентичність", відділяючи себе від католиків.

Словом, Сакович не знайшов розуміння в таборі прихильників унії. Це стало поштовхом для його переходу у стан католиків, що він і зробив у 1641 році. Сакович писав: "Я залишив облуди, єресі та забобони греко-руські, про знищення яких не турбується унійна влада, а тих, які хотіли викорінити їх, переслідують. Я, на жаль, на собі відчув це, коли через видання книги виявив їх видиму облуду в календарі, а потім показав їм невеликі помилки та блуди… За це мене переслідували мало не до смерті".

Читайте також: Коли святкуватимемо Різдво: вибір між Москвою і Європою?

Фрагмент мапи України 1648 року

Уже будучи католиком, у 1642 році Сакович пише й видає полемічний твір "Перспектива…", де він піддав критиці різні "абсурди" як у православній, так і в унійних церквах. Не обійшов він питання й календаря. Водночас письменник-полеміст виступав за розвиток освіти. Він, зокрема, хвалив православного київського митрополита Петра Могилу за його культурно-освітню діяльність.

"Перспектива…" Саковича викликала критику і з боку православних, і прихильників унії. Православні відповіли об’ємним твором "Ліфос, або камінь…".

Читайте також: Чи варто переносити святкування Різдва в Україні на 25 грудня: думка експертів

З унійного боку проти Саковича з низкою своїх творів виступив дерманський архімандрит Іван Дубович. Один із них називався "Календар правдивий Христової Церкви", де, зрозуміло, порушувалося календарні питання. Гостро критикував Саковича уже згадуваний єпископ Пахомій Война-Оранський, який випустив проти нього полемічний твір "Дзеркало, або заслона…". Саме він серед унійних владик належав до найбільш ревних захисників юліанського календаря.

І православні, й прихильники унії, критикуючи Саковича, часто вдавалися до його компрометації, образливих висловлювань. Тобто ідеї мислителя, в тому числі думка про необхідність прийняття григоріанського календаря, не сприймалися.

Загалом же унійне й православне середовища в Україні середини XVII століття виявилися занадто консервативним.

Відтоді минуло чимало часу. Є сподівання, що цей консерватизм зменшився. І вірні східного обряду в Україні все ж зважаться на те, щоб відмовитися від старого юліанського календаря.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube