Знаєте, побачив цей скріншот і одразу не міг зрозуміти, чого в ньому не вистачає? Бо десь вже це було. І точно, там немає якогось, скажімо, Шойгу. Ось ця картинка — ялинка в Кремлі. Це так приблизно між 1945-м і 1948-м. Бо в березні наступного року В’ячеслава Молотова — він стоїть біля Сталіна — попруть з титульної посади міністра закордонних справ, і чотири роки, до самої смерті вождя, про нього боялися згадувати.

А все через його сімейні цінності. Точніше, сімейні зв’язки. У листопаді 1948-го дружина Молотова Поліна Жемчужина якось не зовсім вловила настрій хазяїна, і на прийомі в МЗС усамітнилася з послом Ізраїлю Голдою Меїр. Неприпустимо довго вони розмовляли на ідиш. І дружина міністра сказала приблизно таке: «Я – єврейська дочка». Потім співрозмовниці в позитивному тоні обговорили відвідини Меїр Московської синагоги. На прощання Жемчужина побажала добра народу Ізраїлю і сказала, що, коли йому буде добре — буде добре і євреям в іншому світі.

І це в той час, коли Кремль уже громив Єврейський антифашистський комітет. Він був потрібен, коли тільки створювався — на початку війни. Його перший очільник режисер Соломон Міхоелс у 1943-му відвідав США, Канаду, Англію із завданням знайти або зміцнити зв’язки з єврейською громадськістю для боротьби з Гітлером. Тепер ці зв’язки комітету стали Сталіну поперек горла.

Адже його зусиллями, по суті, Ізраїль і здобув у 1947 році нову державність у Палестині. Але цю країну створювали не аби хто, і вони знали ціну підтримки Кремля. Спочатку він ніби друг, але незабаром зазвичай надовго оселявся в твоїй квартирі.

Читайте також: И Гитлер такой молодой...

Тому радянські євреї раптом перетворилися з антифашистів на сіоністів або просто націоналістів. У грудні 1948-го Міхоелсу за наказом Сталіна влаштували автокатастрофу. Не пожаліли і співробітника органів, що супроводжував режисера як його помічник.

Вже пішли арешти і допити з «пристрастієм», коли Жемчужина надумала задушевно потеревенити з Меїр. Зрозуміло, що після тієї розмови її швидко виключили з партії. Під час голосування один тільки Молотов утримався. Любив він її, як стверджують ті, хто знав їхню сім'ю.

Але незадовго до її арешту міністр написав Сталіну покаяння: «[20.01.1949] Під час голосування в ЦК щодо пропозиції виключити з партії П.С. Жемчужину я утримався, що визнаю політично помилковим. […] Крім того, визнаю важку провину, що вчасно не втримав Жемчужину, близьку мені людину, від помилкових кроків і зв’язків з такими антирадянськими єврейськими націоналістами, як Міхоелс ».

Через півтора місяці після цього листа Сталін таки викинув Молотова з міністерського крісла. Навіть незважаючи на те, що той віддано робив за вождя всю брудну роботу з підготовки до жаданого вторгнення в Європу.

Вони взагалі були парою — Сталін і Молотов. От, як можна було розуміти це полотно Василя Єфанова? Це 1947-й. За півтора-два роки до арешту Перлиною. І через 15 років після самогубства дружини Сталіна Надії Аллілуєвої.

Чому ці двоє дорослих чоловіків, які помітно помолодшали після важкої війни, вигулюють чиїхось дітей? Не в Кремлі, а десь на тлі лісу і сінокосу? Це ідеал сім'ї? Чи ця малеча — метафора наївного народу, який вірить, як діти, своїм поводирям?

Щодо зовнішності Путіну, звісно, важкувато змагатися зі Сталіним і Молотовим. Їх же не показували щодня по телевізору. З дружиною йому було простіше. Взяв і відпустив на всі чотири сторони, щоб виглядати до кінця днів одруженим з Росією. Цілком співзвучно з іміджем вдівця-Сталіна.

З дітьми він теж поводиться по-кремлівськи. Дочки — в підпіллі. А з чужими? Один тільки поцілунок хлопчика Микиту в живіт чого вартий.

Читайте також: В России детям предложили попробовать конфеты "Президент" с водкой. ФОТО

А ще ці картинки нагадали фінальну сцену фільму Марка Захарова Убити дракона. Ланселот, який переміг тирана, залишає місто, де народ став перед ним коліна, як перед новим диктатором. На засніженому полі в натовпі дітей він бачить, як Дракон запускає з малечею повітряного змія.

«Що, все спочатку? Може не зараз? Усе ж таки діти. Потім?» — пропонує Дракон.

«Ні. Зараз» — відповідає Ланселот.

Так воно і є. Справжні Дракони, не кіношні, і особливо російські вмирають від старості. І все повторюється там спочатку. Бо не доїжджає туди Ланселот. Щоб вбити хоча б одного такого ще в дітях.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube