Законопроєкт "Про працю", розроблений Кабінетом міністрів та відправлений на розгляд до Верховної Ради, передбачає, що роботодавці не зможуть звільняти найманих працівників без пояснення причини.

Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook повідомив міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов. 

"Ми пропонуємо роботодавцям бути передбачуваними та послідовними у стосунках з працівниками. Причинами для звільнення за ініціативою роботодавця можуть бути підстави, прописані в трудовому договорі, який підписує працівник і роботодавець під час оформлення трудових відносин! Жодних вигадок і маніпуляцій в процесі роботи", – зазначив він.

Читайте також: Спустя 90 лет у нас есть шанс отменить второе крепостное право большевиков – журналист

У чинному ж КзПП за словами Милованова, причини для звільнення за бажанням роботодавця настільки об’ємні, що будь-які його забаганки легко підлаштувати хоча б під одну з них. А про сплату матеріальної компенсації можна говорити лише у невеликій кількості.

"У законопроєкті "Про працю" пропонуємо зробити матеріальну компенсацію обов’язковою, а також заборонити фіктивні перетворення підприємств задля скорочення штату", – додав міністр і опублікував статтю закону, що стосується безпосередньо процедури звільнення працівника, у новій редакції:

Стаття 35. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

1. Роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником.

2. Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, роботодавець повинен письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку повідомити працівника у строк:
1) не менше ніж 15 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців.
2) не менше ніж 30 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;
3) не менше ніж за 60 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад п’ять років;
4) не менше ніж за 90 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.

3. За домовленістю сторін строки попередження, зазначені у частині другій цієї статті можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку такого повідомлення.

4. Роботодавець має право без згоди працівника замінити строки попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією у суму розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження.
Порядок розрахунку середньоденного заробітку визначається Кабінетом Міністрів України.

5. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору.

6. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.

Читайте також: Трудовий кодекс. Що роботодавцям можуть заборонити запитувати на співбесіді 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube